—
Шаляпін кілька разів зустрічався зі Сталіним на квартирі Дем’яна Бідного та у Кремлі. Великий артист говорив про вождя: «Ця людина не жартуватиме. Він так само легко, як легка його беззвучна кавказька хода в м’яких чоботях, підірве храм Христа Спасителя, пошту чи телеграф. Вибухне все, що завгодно. Це проявляється у жесті, рухах, у виразі очей, в інтонаціях промови Сталіна. Він не лиходій, він таким народився».
—
—
«Для досягнення своєї мети Сталін застосовував будь-які, навіть крайні засоби. Негуманні засоби руйнують навіть гуманну мету. До того ж мета Сталіна зовсім не стикалася з ідеями гуманізму. Вона полягала у будівництві бюрократичного «соціалізму», тоталітарної Адміністративної Системи, соціальної піраміди, на вершині якої розташовувався абсолютний самодержець. Сталін не лише руйнував гуманну мету протилюдськими засобами, але насправді її прямо заперечував… чиї інтереси висловлював Сталін? Селянства, яке він «раскрестьянил»? Робітників, яких він заарештовував за двадцятихвилинне запізнення на роботу, які, одержуючи гроші, здебільшого жили в бараках та комуналках? Інтелігенції, яку він навчав творити і змушував служити, відправляючи одних у табори та розбещуючи інших незаслуженими гонорарами та високими посадами? Ні. Сталін був справжнім виразником інтересів бюрократії. Він любовно її створював і вирощував, розширюючи сферу її впливу і помножуючи її ряди, нагороджуючи та ублажуючи дачами та пакетами (гроші понад зарплату), пайками, персональними машинами, квартирами та званнями. Бюрократія за Сталіна стала справжнім господарем життя або, вірніше, ділила плоди влади з єдиним Господарем. Бюрократія і тільки вона бенкетувала під час чуми сталінізму, хоча іноді й зазнавала втрат від примхливої логіки свого володаря. Влада була головною власністю Сталіна та його бюрократії. Влада обмінювалася на все і давала все, забезпечувала будь-які блага: «Передати швейну машину, що належить майстерні № 1, фабриці № 7. І. Сталін». Тут видно такий ступінь концентрації влади, таке єдиновладдя, таке «единоначальное» розпорядження найдрібнішими об’єктами суспільної власності, що вся структура суспільства добре проглядається і можна зрозуміти його суть, не маючи інших даних».
/Юрій Борєв/
—
—