—
СОЦІАЛЬНА ПОЗИЦІЯ ВРХЦ
м. Дніпро. Лютий 2007 р.
ЗМІСТ
Передмова
1. Основи віри.
2. Свобода совісті, права і гідність особистості.
3. ВРХЦ і нації.
4. ВРХЦ і держава.
5. ВРХЦ і суспільно-політичне життя.
6. Християнські конфесії та інші релігії.
7. Християнська етика і світське (секулярне) право
8. Здоров’я особистості і народу.
9. Економіка, праця, власність.
10. Війна, світ, військова служба.
11. Злочинність і покарання.
12. Наука,освіта, культура.
13. Проблеми екології.
14. Соціальне служіння ВРХЦ.
Висновок.
ПЕРЕДМОВА
В умовах утвердження свободи совісті і будівництвадемократичного громадянського суспільства в Україні ВРХЦ, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і людьми, прагне внести посильний вклад у вирішення її духовних і соціальних проблем.
Ми віримо, що людина, створена по образу і подобі Божій (Бут. 1:26-27), наділенаНим вільною волею, правом вибору, здатністю діяти, призначена бути носієм божественних якостей любові, доброти, жалю і справедливості. Християни, члени ВРХЦ, віруючи в Господа Ісуса Христа, несуть відповідальність за ближніх і створений Богом світ.
Пріоритети ВРХЦ: Бог, людина, сім,я, церква, суспільство, Україна. У центрі всього знаходиться людина – образ і подоба Божа – зі своїми здібностями, правами і відповідальністю, достоїнством, потребами і турботами. Над усім цим стоїть Бог, що дає життя і наділяє кожного правами і можливістю служити один одному і суспільству в цілому, збудовуючи і підтримуючи створений Ним світ.
ОСНОВИ ВІРИ
Ми віримо в Триєдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа:
в Єдиного Бога Отця, Творця неба і землі, усього видимого і невидимого, Вічного, Святого, Джерела життя;
у Єдиного Господа Ісуса Христа Сина Божого, народженого від Духа Святого і Діви Марії, розп’ятого за нас, що помері у третій день воскрес, вознісся на небо і сидить по правиціОтця, і знову прийде судити живих і мертвих, і Його Царство не припинить своє існування;
у Духа Святого Єдиносущого з Отцем і Сином, чия місія – докоряти світ у гріху, свідкувати про Ісуса Христа, наділяти духовними дарами членів тіла Христового, духовно зрощуючи їх.
Ми віримо, що Біблія є повне, непогрішне, богодухновенне Слово Боже, єдине непомильне мірило віри і посібник у житті.
Ми віримо, що людина створена Богом по образу і подобі Його. Унаслідок гріхопадіння відносини людини з Богом порушилися, природа людини набула гріховних якостей і стала смертною. Відновлення відносин людини з Богом, спасіння наше відбувається по благодаті, вірою в Господа нашого Ісуса Христа.
Ми віримо, що Церква є живе духовне тіло, глава якого Христос. Усяка людина, що вірує в Ісуса Христа як у Свого Спасителя, через покаяння і водне хрещення прилучається до Святої Церкви.
СВОБОДА СОВІСТІ, ПРАВА І ГІДНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ
В основі місії ВРХЦ лежить тверде переконання в тому, що свобода совісті повинна бути гарантована всім людям. Свобода совісті містить у собі і свободу віросповідання, тобто право бути віруючим або невіруючим, обирати або змінювати свою віру. Вона також означає право створювати релігійні об’єднання і керувати ними у відповідності до свого віровчення, збиратися разом для навчання і богослужіння, поширювати релігійні погляди за допомогою літератури, публічної проповіді або через засоби масової інформації.
Любовдо ближніх спонукає ВРХЦ виступатина захист свободи совісті і релігійної свободи як основного права людини відповідно до біблійного вчення і міжнародних правових документів. Кожна людина має право, щобїї вислухали і зрозуміли у ситуації, коли совість не дозволяє їй виконувати обов’язки, що суперечать її релігійним переконанням.
Ми відкриті до співпраці з іншими релігійними і громадськими організаціями і людьми доброї волі в справі захисту свободи віросповідання всіх людей, включаючи і тих, чий світогляд відрізняється від нашого.
Права людини
Права і свободи людини повинні поширюватися на всіх людей. Християнам слід за допомогою законних засобів сприяти захисту цих прав і свобод.
Ми віримо, що свобода думки, совісті і релігії є основним і невід’ємним правом людини. Вона була визнана в наступних документах, прийнятих ООН і покладених в основу Конституції України:
Загальна Декларація Прав людини ООН (1948 р.), ст. 18.
Європейська конвенція з захисту прав людини й основних свобод (1950 р.), ст.9.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1976р.), ст.18.
Декларація про ліквідацію усіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігійних переконань (1981 р.).
Свобода совісті, віросповідання та інші права людини, закріплені Конституцією України, повинні бути захищені державою.
.Віротерпимість
В історії людства нетерпимість існувала завжди, породжуючи війни, релігійні переслідування, ідеологічне протистояння. У повсякденному житті вона виражається у фанатизмі і ксенофобії, а в державному масштабі – у расовій дискримінації, переслідуванні за національною або релігійною ознаками, порушенні демократичних свобод. Глобалізація економіки, швидкий розвиток комунікацій, урбанізація та інтеграційні процеси роблять будь-яку ескалацію нетерпимості особливо небезпечною для усього світу.
ВРХЦ засуджує прояв ворожнечі стосовно людей через неприйняття їхніх переконань і поглядів. Християни і всі люди доброї волі повинні визнавати право будь-якої людини на власний світогляд. Спілкування завжди краще, ніж протистояння. Люди повинні навчитися доходити згоди без взаємних образ, без ненависті і злості обговорювати різні погляди.
ВРХЦ І НАЦІЇ
Рівність націй
Було б великою помилкою думати, начебто якась країна користується особливоюшаною у Бога, тому що її народ сповідує ту або іншу релігію. Жоден народ не може претендувати на особливе Боже благовоління або бути впевненим, що національні успіхи є природним результатом його праведності. Небезпека подібних тверджень полягає в тому, що вони служать підставою для піднесення тієї чи іншої релігії або конфесійної організації за рахунок дискримінації інших, для ініціювання відповідних віросповідних законів, інколи вважаючи такі дії частиною “божественного доручення”. Біблія учить, що “праведність піднімає народ” (Притч. 14:34).
ВРХЦ підтримує тезу, закріплену в ст. Конституції України, що гарантує рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі, національності або релігійної приналежності. “І весь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх.” (Д.А. 17:26).
Міжетнічні відносини
Україна – багатонаціональна країна, і добрі взаємини між її народом – важливий фактор соціальної стабільності, згоди тамиру. ВРХЦ, ґрунтуючись на Слові Божому, не поділяє народи на малі і великі, більш чи менш значимі. Вона закликає до терпимості і поваги до людей, незалежно від їхньої національної приналежності і релігійного вибору.
Культурне й етнічне різноманіття України є нашим загальним надбанням, воно може і повинне служити взаємному збагаченню її народу. ВРХЦ із повагою ставиться до культури того чи іншого народу, спонукаючи віруючих виявляти повагу до його культурних цінностей.
При всій широті культурного обміну між країнами, регіонами й окремими групами людей важливо зберігати своєрідність культури кожного народу. Потреба в само визначенні не повинна приводити до прояву націоналізму,шовенізму, ксенофобії, культурної ізоляції і замкнутості. ВРХЦ виступає в захист унікальності кожної особистості і своєрідності співтовариств, а також закликає кожного до відповідальної турботи про загальне благо.
Любов до України
З погляду ВРХЦ, любов до України виражається, насамперед , у діяльності, спрямованій на підвищення рівня духовно-морального і матеріального добробуту людини, країни і суспільства в цілому. “І піклуйтеся про добробут міста, у яке Я поселив вас, і молітеся за нього Господеві, тому що при добробуті його і вам буде мир” (Єрем. 29:7).
Загальні блага повинні бути доступні кожній людині незалежно від його соціального, матеріального або іншого становища. Не можна допустити, щоб людина опинилася поза процесом культурного і соціального розвитку суспільства, у якому вона живе, пересталавідчувати свою відповідальність і солідарність з іншими людьми у творенні загального блага.
ВРХЦ І ДЕРЖАВА
Держава – інститут, встановлений Богом з метою підтримки порядку в суспільстві: “Усяка душа хай буде покірна вищій владі; тому що немає влади не від Бога, влада,що існує ,від Бога встановлена. Тому той, хто противиться влади противиться Божій постанові; а ті, хто противляться, самі викликають на себе осуд. Тому що володарі страшні не для добрих справ, але для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро, і одержиш похвалу від неї”, (Рим. 13:1-3).
Завдання і функції державної влади
Завдання державної влади – захищати права громадян, незалежно від їхніх поглядів на життя і ставлення до релігії. Права і свободи людини – такі як право на життя, свобода слова, друку, зборів, свобода підприємництва, недоторканність приватного життя і житла, право власності, сімейне право, рівність перед законом, свобода совісті і віросповідання й інші – повинні гарантуватися і захищатися державою.
З метою збереження порядку в суспільстві державна влада виконує наступні функції:
Захищає права і свободи особи;
Піклується про загальне благо;
Здійснює правосуддя (Рим.13:3);
Підтримує законослухняних громадян
(Рим.13:3);
Карає злочинців (Рим.13:2-4);
Захищає від внутрішніх і зовнішніх ворогів
(Рим.13:4);
Стягнення державою податків і зборів є необхідною умовою процвітання країни (Рим. 13:5-7), і цьому не слід противитися (Рим.13:2).
Ми визнаємо, що держава повинна мати сили і засоби для того, щоб запобігати злочинності, оберігати законність, гарантувати людям безпеку їхнього життя і майна.
Покора владі
Християни вважають для себе обов’язковим виконання законів країни. Однак, якщо державна влада, всупереч своєму призначенню, приймає закони, що забороняють вільне богослужіння і проповідь Євангелія або ж спонукає віруючих до аморальних дій (Деян. 4:19), ВРХЦ залишає за собою і своїми членами право поводитись відповідно свого сумління і принципів, закладених у Біблії,як основоположних морально-засадничих істин.
Світський характер держави
Церква і держава мають різні цілі і завданя.
Церква покликана проповідувати Євангеліє й установлювати принципи Царства Божого.
Держава – інститут права, порядку і приборкання зла. Тому церква і держава не повинні ні зливатися воєдино, ні підмінювати одна одну.
Церква не повинна втручатися в справи, що відносяться до виняткової компетенції громадянської влади. Так само і держава не повинна втручатися у внутрішнє життя Церкви.
Сфери взаємодії ВРХЦ і держави
Незважаючи на розходження природи і призначення ВРХЦ і держави, вони можуть співпрацювати на благо суспільства. Сферами такої співпраціна даний час стають:
турбота про духовно-моральне здоров’я суспільства;
підтримка інституту сім,ї, материнства і дитинства;
служіння милосердя і благодійності;
сприяння віротерпимості, взаєморозумінню і співпраці між людьми;
миротворча місія;
виховання патріотизму і любові до України;
участь у підготовці законодавчих актів, що стосуються свободи совісті, моралі, і віросповідання;
посильна діяльність у профілактиці правопорушень, піклування про осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі;
наука й освіта;
охорона здоров’я;
культура і творча діяльність;
діяльність з охорони навколишнього середовища;
сприяння соціально-економічному розвиткові.
ВРХЦ І СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ
Бог відвів Церкві значну роль у суспільстві. Церква має вічний закон і духовні цінності, заповідані Богом. Місія ВРХЦ – поширювати Царство Боже на землі і Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа.
Віруючі люди покликані і повинні служити суспільству і державі, у тому числі беручи участь у політичній діяльності. Християнам, що займають відповідальні посади в державних установах або обраним у представницькі органи влади, надається можливість використовувати свої дари і таланти на благо всього суспільства – “усе робити в славу Божу” (1Кор. 10:31). Апостол Павло пише: “Івсе, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей, знаючи, що в нагороду від Господа одержите спадщину; тому що ви служите Господеві Христу” (Кол. 3:23-24). У Біблії є чимало прикладів того, як віруючі, займаючи важливі посади в державі, ставали благословінням для країни (Бут. 41:41, Дан. 6:1-3).
Ми визнаємо, що:
люди релігійні, високоморальні можуть розходитися в думках у політичних і соціальних питаннях;
відділення Церкви від держави не є перешкодою для нашого служіння удосконалення суспільства і держави;
взаємна терпимість, конструктивний діалог і співпраця поєднують людей, сприяють удосконаленню нашого суспільства і збереженню релігійної свободи.
Ми не визнаємо:
спроб використовувати державні інститути (школи, бібліотеки, соціальні установи) і ЗМІ як засоби нав’язування будь -яких релігійних поглядів;
спроб впливати на законотворчий процес і політику влади з метою обмеження особистих, у тому числі і релігійних свобод, гарантованих Конституцією України;
позицію, відповідно до якої кожного, хто не поділяє наші погляди, має іншу систему цінностей, варто вважати нашим супротивником;
політичну діяльність, що несе за собою поділ і ненависть.
Будучи поза політикою, ВРХЦ проповідують мир і співпрацю людей, що дотримуються різних політичних поглядів. Вона також допускає можливість різних політичних переконань серед своїх священнослужителів і парафіян, за винятком тих, котрі ведуть до дій, що суперечать віровченню ВРХЦ і нормам християнської моралі.
Участь у виборах і референдумах
У демократичному суспільстві вибори – єдиний законний спосіб формування органів державної влади, оскільки в них виражається воля народу. ВРХЦ не агітує своїх членів голосувати на будь-чию користь, але радить кожному робити вибір по велінню своєї совісті. Рішення за кого голосувати приймається християнами з молитвою і ґрунтується на тому, що буде найкращим для країни, для збереження свободи і для поширення Євангелія.
Християни повинні використовувати своє право брати участь у референдумі, особливо коли це дає можливість підтримати релігійну свободу, віротерпимість або позитивне рішення соціальних і моральних питань.
Передвиборча кампанія й агітація
Християнин самостійно приймає рішення про свою участь у політичній діяльності. Однак, беручи участь у виборчій кампанії з метою стати депутатом, він повиненсуворо дотримуватися норм закону і християнської моралі.
Християнство і влада
Християнин, наділений владою, не повинен використовувати її з метою одержання переваг для себе особисто і своєї церкви. Він повинен стояти на захисті конституційних норм і бути безстороннім, трудитися на благо всього суспільства, використовувати свій вплив для захисту принципів християнської моралі.
ХРИСТИЯНСЬКІ КОНФЕСІЇ ТА ІНШІ РЕЛІГІЇ
ВРХЦ підтримує усе, що веде до відкритого спілкування і терпимості у відносинах між людьми.
Рання Християнська Церква була створена з віруючих в Ісуса Христа – представників різних країн і культур, що є об’єднані в єдине “Тіло Христове”.
ВРХЦ приймає авторитет Біблії і вірить у спасіння від смерти через Ісус Христа.
“Я є шлях істина і життя” (Ів. 14:6)
Коли Ісус заснував Свою Церкву на землі, Він довірив їй місію – проповідувати Євангеліє спасіння і ту справу, що Він почав Сам. Доручення, дане учням, звучало: “Йдіть по всьому світі і проповідуйте Євангеліє всьому творінню”, (Мк. 16:15).
Інші релігії
Кожна релігія – має свій погляд на Бога і Всесвіт, людину, її життя і смерть. Ми вважаємо, що для досягнення суспільної згоди і миру необхідно прагнути до виховання в людях віротерпимості стосовно представників різних світоглядів.
Ми закликаємо до миру, гармонії, поваги і терпимості до послідовників різних релігійних переконань, до всіх людей доброї волі, який би не був їхній світоглядний вибір.
Ґрунтуючись на Біблії, ми віримо, що всі люди створені по образу і подобі Божій для Його слави, і що після гріхопадіння Бог Сам запропонував шлях спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. Тому християни покликані ділитися з усіма людьми довіреною їм істиною, не ображаючи нічиїх релігійних почуттів.
Ставлення до окультизму
Визнаючи за кожною людиною право на вільний вибір, ми констатуємо, що окультизм: гадання, чаклунство, экстрасенсорика, ясновидіння, чарівництво, чорна або біла магії й інші практики – неправда. (Повтор. Зак. 18:10-13).
Історія творіння і гріхопадіння, записана в Книзі Буття, застерігає від підступних сил окультизму.
Біблія застерігає людей про небезпеку, що ховається під маскою окультизму, тому що за ним стоять темні сили. Звертання до окультної практики є вираженням людської непокори Богові й одна з найнебезпечніших форм ідолопоклонства (див. Вих.22:18; Лев. 19:31 та ін).
ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА І СВІТСЬКЕ ПРАВО
Про слухняність законові.
ВРХЦ, зберігаючи самостійність, засновану на біблійних принципах, може існувати в найрізноманітніших правових системах і ставиться до них з належною повагою. ВРХЦ незмінно закликає всіх людей бути законослухняними громадянами земної батьківщини.
Християнин зобов’язаний коритися законам, незалежно від ступеня їхньої досконалості. Однак, коли вимога закону суперечить переконанням віруючого, штовхає його до віровідступництва або здійснення іншого гріха перед Богом, за християнином залишається право діяти у відповідності зі своїми переконаннями: “Але Петро й Іван сказали їм у відповідь: судіть, чи справедливо перед Богом – слухати вас більш, ніж Бога? Ми не можемо не говорити того, що бачили і чули” (Дії.4:19-20). У випадку неможливості законним способом відстояти свої права християнин, у згоді з власною совістю і переконаннями, додержується своєї віри.
Питання особистої і сімейної моралі.
Ставлення ВРХЦ до питань особистої, сімейної і суспільної моралі визначається Божими заповідями, що знаходяться в Біблії.
Кожна людина несе відповідальність за свій спосіб життя не тільки перед Богом і близькими, але і перед усім суспільством. Аморальний спосіб життя впливає на навколишніх, особливо на дітей і підлітків, у яких особиста система цінностей ще тільки формується: “горе тій людині, через якуприходить спокуса ” (Матв.18:7).
ВРХЦ рішуче виступає проти поширення порнографії, популяризації позашлюбних і дошлюбних зв’язків,статевих збочень. Ми вважаємо особливо шкідливою пропаганду таких поглядів у шкільних програмах сексуального виховання.
Ми вважаємо, що необхідно ввести більш суворі законодавчі норми, що забороняють поширення еротики і порнографії через Інтернет, друковані видання та кіно- і відео- продукцію.
Шлюб, родина і дитинство.
Сучасне суспільство має потребу в зміцненні інституту сім,ї. Ми стурбовані ростом розлучень і кількістю дітей, що виховуються в неповних сім,ях. Для християн сім,я – це не просто первинний осередок суспільства, але інститут, установлений самим Богом, без якого неможливо не тільки нормальний плин життя суспільства в цілому, але і правильне формування покоління, що підростає.
Господь створив чоловіка і жінку рівноцінними і рівноправними членами суспільства, тому ВРХЦ виступає проти будь-яких форм приниження і дискримінації жінок у суспільстві.
Шлюб з волі Божої має бути побудований на абсолютній вірності і бути нерозривним до смерті одного з поружжя. “Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх. Покине тому чоловіксвого батька та матір, і стануть обоє одним тілом, так що вони вже не двоє, але одне тіло. Отже, що Бог спарував,- людина нехай не розлучає” (Мк. 10:6-9). Розірвання шлюбу є трагедією і гріхом, заподіюючи страждання не тільки подружжю, але і дітям. У той же час ми вважаємо перелюб (невірність) припустимою підставою для розлучення. Припустимою причиною розлучення також може бути випадок (якщо це доведено), коли невіруюча сторона залишає віруючу через її/його релігійні переконання (див. 1 Кор. 7:15). Оскільки Бог встановив шлюб як союз чоловіка і жінки, а також, виходячи з того, що Біблія засуджує гомосексуалізм як протиприродний і такий, що принижуєнайкращетворіння Бога, ми вважаємо не прийнятною для України реєстрацію “шлюбів” гомосексуальних пар, і “усиновлення” дітей подібними “сім,ями”.
Незважаючи на наше негативне ставлення до розлучень, ми усвідомлюємо, що виховання дітей у неповних сім,ях (зазвичайсамотніми матерями) широко поширено в сучасній Україні. На таких дітей і їх потреби (не тільки матеріальні, але також психологічні і духовні) має бути звернена увага Церкви і держави.
Біомедична етика
Маючи тверду впевненість, що людина створена Богом і для Бога, ми вважаємо за необхідне висловити свою позицію по відношенню моральних аспектів наукових відкриттів, особливо в такій області як сучасні біомедичні технології:
Аборт і контрацепція
У своїй оцінці навмисного переривання вагітності (аборту) ми дотримуємося традиційного для християнського світу погляду, що дорівнює аборт до навмисного убивства людської істоти, створеноїза Божим образом і подобою.(Бут. 1:27; Пс. 138:13-16; Йов. 31:15).
Широке поширення і виправдання абортів ми розглядаємо як явну ознаку моральної деградації сучасного суспільства і загрозу майбутньому людства. Вірність біблійному навчанню про людське життя із самого моменту її зародження несумісна з визнанням свободи вибору жінки в розпорядженні долею плоду.
Нерідко жінки зважуються на аборт через важкі життєві обставини, що роблять виховання дитини неповноцінним або неможливим. Тому ми вважаємо, що обов’язком Церкви і держави є соціальна допомога матері і дитині. Відповідальність за убивство не народженої дитини несе не тільки мати, але і батько у випадку його згоди на здійснення аборту. Те ж стосується і лікаря, що робить аборт. (Пс. 138:13-16)
Ми також дотримуємось погляду, що діти є Божим дарунком і благословінням. Про дітей Господь піклується уже відтоді, як вони знаходяться в утробі матері. Він бажає, щоб вони народжувалися і виховувалися в гідних умовах люблячими батьками.
Чоловік і жінка несуть відповідальність перед Богом за повноцінне виховання дітей. Ми вважаємо, що рішення про допустимість контрацепції має прийматися при обопільній згоді чоловіка і жінки. Християнські родини в цьому питанні покликані шукати волю Божу.
Поважаючи різні погляди чоловіка і жінки на питання про допустимість контрацепції, ми, однак, виступаємо проти контрацептивів, що володіють абортивнимиякостями (такі, що переривають життя ембріона після зачаття).
Пересадка органів
Незважаючи на те, що ми віримо в тілесне воскресіння з мертвих під час Другого Пришестя нашого Господа Ісуса Христа, ми розуміємо, що, за словами апостола Павла, “плоть і кров не можуть успадковувати Царства Божого, і тління не успадковує нетління” (1Кор. 15:50). Після смерті наші тіла перетворяться в порох, з якого вони і були створені (Бут. 3:19). Для майбутнього життя вони не потрібні. Тому дарування своїх тканин або органів після смерті може стати особливим знаком прояву любові до ближнього, хоча такого роду дарунок не може сприйматися як обов’язок людини.
На наш погляд, любов до ближнього є єдиним виправданим мотивом для трансплантації. Комерціалізація цього процесу в основі своїй порочна і може призвести до непередбачених наслідків.
Продовження життя і евтаназія
Ми як християни усвідомлюємо, що час нашої кінчини знаходиться в руках Господа. Тому продовження життя окремих органів тіла при настанні клінічної смерті далеко не завжди є виправданим і, не є неодмінним обов’язком медичного персоналу. Смерть є природним, хоча і сумним моментом нашого життя.
Ми не схвалюємо приховування від пацієнта інформації про його важкий стан, говорячи, що це задля його душевного спокою. По суті, це позбавляє людину,що помирає, можливості усвідомити свої стосунки з Господом і швидку зустріч з Ним, можливості переосмислити свій життєвий шлях, а також затьмарює недовірою його відносини з близькими і лікарями.
Останнім часом у суспільстві посилюється дискусія про виправданість легалізації навмисного вбивства безнадійно хворих (евтаназія), у тому числі і за їхнім бажанням.
Ми вважаємо, що людське життя є священним дарунком Господа,
і тільки Він один має право розпоряджатися ним. З цього випливає, що евтаназія є формою убивства або самогубства, тобто тяжким гріхом перед Богом. Замість того щоб ставитися з повагою до людського життя, прихильники евтаназії найчастіше ставлять наголос на соціальні переваги від елімінації “непродуктивних” співгромадян до запобігання “непотрібних медичних витрат”. Будучи упевненими в тому, що надприродне зцілення можливе в будь-який час, ми вважаємо, що за невиліковно хворих необхідно молитися, а також робити усе, що в наших силах, щоб полегшити їхні фізичні страждання.
Зміна статі (транссексуальність)
Таке явище, як транссексуальність, являє собою одну з форм статевого збочення. Побудження до зміни статевої орієнтації можуть бути різні – найчастіше від хворобливого усвідомлення своєї приналежності іншій статі. Духовно цьому можна протистояти. Зміна статі, щодосягається хірургічним шляхом або за допомогою гормональних засобів є, по суті, викликом Богові-Творцеві, що дарує нам разом з життям і статеву приналежність.
ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ І НАРОДУ
Здоров’я – одна з найважливіших цінностей людського буття. Під здоров’ям розуміється динамічний процес збереження і розвитку психічних, фізичних і духовних здібностей людини, його оптимальної працездатності і соціальної активності. Нормальне забезпечення цього процесу прямо залежить від слухняності тим фізичним, духовним, моральним законам, яким Бог підкорив існування людини. Порушення цих законів неминуче веде до таких хвороб як СНІД, туберкульоз та ін.
На даний момент Україна переживає стан демографічної кризи, для подолання якої необхідна активна підтримка наукових, медичних і соціальних програм по захисту материнства і дитинства.
ВРХЦ покликана внести посильну допомогу в справу не тільки духовного, але і фізичного оздоровлення народу.
Біблійний погляд на здоров’я особистості.
Бог створив людину по Своєму образу і подобі, і Він показує, що необхідно піклуватися про своє здоров’я – як духовне, так душевне і фізичне.
Здоров’я в Біблії є одним з найбільших благословінь Божих, а турбота про здоров’я – справою, до якої покликаний кожен, хто живе на землі. Підкреслюючи цілісність людської особистості, Священне Писання не розділяє фізичне, душевне і духовне здоров’я (1 Кор. 6:20; 1 Сол. 5:23). Показуючи неминущу цінність людської особистості в очах Божиих, Св. Писання називає тіло людини “храмом Святого Духа” (1 Кор. 6:19-20). Нехтування фізичним здоров’ям заради “торжества духу”, так само як і перетворення турботи про здоров’я тіла в самоціль на шкоду духовно-моральному станові, однаково руйнують гармонію людської особистості.
У Священному Писанні утримуються принципи, а також конкретні настановищодо здорового способу життя: показаний взаємозв’язок між здоровим способом життя, з одного боку, і дотриманням санітарно-гігієнічних правил, характером харчування, пагубними звичками, і непомірністю – з іншої (Повтор. Зак. 23; Лев. 11; Ін. 23:29-32; Ос. 4:18; Лука. 21:34).
Ісус Христос у своєму служінні органічно поєднував словесну проповідь, що закликає до покаяння і відрази до гріховного способу життя, з лікуванням душевних і фізичних недуг. Благовістя і зцілення були невідривні один від одного й у житті ранньоапостольскої Церкви (Дії. 3:6; 8:6-8).
Профілактика – пріоритетний напрямок у збереженні здоров’я
Багато захворювань людини прямо пов’язані з її способом життя, здоровий спосіб життя в комплексі заходів щодо попередження хвороб виходить на перше місце.
Під здоровим способом життя, ВРХЦ розуміє такий спосіб життя, що максимально забезпечує збереження фізичного, психічного і духовного здоров’я людської особистості. Він сприяє більш ефективній трудовій, пізнавальній, суспільній і комунікативній діяльності, завдяки чому знижується захворюваність, інвалідність, смертність.
З огляду на тісний взаємозв’язок між способом життя і захворюваністю, ВРХЦ вважає профілактичний напрямок у медицині пріоритетним для збереження здоров’я. ВРХЦ підтримує весь комплекс заходів, що застосовуються органами охорони здоров’я (включаючи і вакцинацію) для попередження захворювань, індивідуальну профілактику (тобто систему заходів для збереження здоров’я, проведену кожною окремою людиною). В останньому випадку особливе значення має правильна організація праці і відпочинку, раціональне і збалансоване харчування, фізичні вправи, загартовування, запобігання і позбавлення від шкідливих звичок і т.д.
Ставлення до лікувальної медицини
ВРХЦ підтримує діяльність як державних, так і недержавних медичних і науково-дослідних установ, спрямовану на надання медичної допомоги, а також пов’язану з розробкою нових і удосконаленням вже існуючих методів лікування. Разом з тим, ми вважаємо неприпустимими будь-які експериментальні дослідження на ув’язнених, психічно і важкохворих людях, а також на дітях, незалежно від згоди батьків.
Підтримуючи традиційний принцип медицини “не нашкодь”, ВРХЦ попереджає про небезпеку впровадження під прикриттям так званої “альтернативної медицини” окультно-магічної практики, здатної піддати свідомість і волю людини руйнівному впливу демонічних сил.
ВРХЦ вважає прийнятними ті види медикаментозного впливу на організм, що апробовані Міністерством охорони здоров’я УКРАЇНИ і дозволені для застосування Фармакологічним комітетом. ВРХЦ не виступає проти переливання крові і трансплантації органів, якщо за медичними показниками хворий має потребу в даній операції.
Разом з тим, ми вважаємо, що кожен пацієнт повинен мати право і реальну можливість не приймати ті методи впливу на свій організм, що суперечать його релігійним переконанням.
ВРХЦ вважає прийнятними такі взаємини між лікарем і хворим, між лікарем і родичами хворого, що будуються на повазі вільного вибору людини і його достоїнств. Неприпустима маніпуляція особистістю навіть заради благих цілей.
З огляду на той факт, що будь-яке захворювання пов’язане зі стражданням і є серйозною психологічною травмою для пацієнта, ВРХЦ вважає доречним об’єднання зусиль медичного персоналу і церковних служителів у процесі лікування, розвиваючи інститут душевної опіки в сфері охорони здоров’я.
ВРХЦ підтримують створення церковних медичних установ, у яких профілактична і лікувальна допомога поєднається з пасторським піклуванням.
Ставлення до фізкультури і спорту
Ми визнаємо, що фізкультура і спорт відіграють істотну роль у підтримці здоров’я. Ми вітаємо будь-які починання держави, приватних осіб і організацій, спрямовані на розвиток фізичної культури, активного способу життя і залучення якомога більшої кількості наших співвітчизників, особливо молоді, в активні заняття фізкультурою і спортом.
ВРХЦ засуджує використання спортивних досягнень з метою приниження достоїнства більш слабкої і незахищеної особистості. Ми вважаємо неприпустимими руйнівні для здоров’я допінгові маніпуляції і нанесення важких каліцтв у деяких видах спорту.
Ставлення до куріння, алкоголізму, наркоманії
Серед найбільш розповсюджених факторів ризику, що серйозно впливають на збільшення захворюваності і смертності, варто назвати такі широко розповсюджені шкідливі звички як куріння, пияцтво, вживання наркотиків. ВРХЦ засуджує подібні звички, тому що вони ведуть до формування залежності і фактично руйнують людський організм.
ВРХЦ попереджає, що вживання алкоголю може викликати психічну і фізичну залежність і привести до важко виліковного захворювання – алкоголізму. Саме пияцтво найчастіше стає причиною розпаду сім,ї, росту злочинності, приносячи страждання не тільки самій жертві недуги, але і близьким людям, особливо дітям.
Особливо пагубною є наркоманія – пристрасть, що робить поневолену нею людини вкрай вразливою перед темними силами. Особливо схильні до наркоманії підлітки і молодь. Зовсім неприпустимим є нав’язування фізично і морально незрілим людям стереотипів поводження, що припускають вживання наркотиків у якості “нормального” і навіть неодмінного атрибута спілкування.
ВРХЦ вважає, що основна причина втечі багатьох наших сучасників у царство алкогольних і наркотичних ілюзій – це духовна спустошеність, втрата сенсу життя, розмитість моральних орієнтирів. Наркоманія й алкоголізм є симптомами духовної хвороби суспільства. Ми переконані, що всі традиційні методи профілактичного, роз’яснювального і репресивного характеру не досягнуть мети, якщо не поставити в основу зміну системи цінностей молодіжної культури, виховання підростаючого покоління на основі християнських принципів.
Настільки масштабне завдання може бути вирішене лише шляхом об’єднання зусиль усього суспільства для вироблення і реалізації цілісної програми боротьби з наркоманією, що включає переорієнтацію молоді і підлітків, у тому числі наркозалежних, на принципово інші способи подолання труднощів і придбання справжнього позитивного життєвого досвіду, стереотипу здорової поведінки
ВРХЦ із жалем ставиться до жертв алкоголізму і наркоманії і пропонує їм духовну, профілактичну і реабілітаційну підтримку в подоланні пороку, ведучи просвітницьку діяльність і відкриваючи спеціалізовані установи.
Ставлення до психічних захворювань і психіатрії
ВРХЦ розглядають психічні захворювання як один із проявів загального пошкодження людської природи, викликаної гріхопадінням.
В області психотерапії найбільш плідним єпоєднання пасторської і лікарської допомоги душевнохворим при належному розмежуванні сфер компетенції лікаря і священнослужителя.
Важливо усвідомлювати, що психічне захворювання не применшує достоїнства людини – вона залишається носієм образу Божого і має потребу в допомозі. Лікування душевнохворих повинне здійснюватися в атмосфері терпимості, безпеки і поваги до людини. При виборі форм медичного втручання варто керуватися принципом найменшого обмеження свободи волі пацієнта.
ВРХЦ категорично засуджують використання психіатрії в політичних цілях. Злочинно поміщати людей у психіатричні установи через їхні релігійні, політичні або інші переконання.
ЕКОНОМІКА, ПРАЦЯ, ВЛАСНІСТЬ
В основі нашого розуміння економіки лежать два факти:
Земля й усе, що наповняє її, створено Богом і по праву належить Йому. У свою чергу, Він дав людям право користуватися всіма земними благами (Бут. 1:27-28).
Через гріхопадіння усі відносини між людьми, включаючи економічні, несуть на собі відбиток гріха і пороку і не можуть бути ідеальними.
Ніяка економічна система не здатна врятувати людину і задовольнити всі
її потреби. У кращому випадку високорозвинена економічна система може забезпечити гідне матеріальне існування для більшої частини суспільства.
Жодна економічна система не може бути названа в повному сенсі цього слова християнською, однак деякі з них у більш відповідають біблійному вченню.
Основними біблійними принципами в економічній області є:
Право власності.
Старанна праця.
Свобода підприємництва.
Винагорода за працю.
Доброчинність.
Власність.
Біблія неодноразово підтверджує право людини на власність. Зокрема , про це свідчать восьма і дев’ята заповіді: “Не кради… Не бажай дому ближнього твого,…нічого, що в ближнього твого” (Вих. 20:15,17).
Право власності введено Богом для земного добробуту людей. Господь не для того створював цей світ, щоб люди страждали від бідності і хвороб. Заклик збирати скарби на небі, а не на землі міститься в Писанні (див. Матв. 6:19-20) виключно для відновлення правильної ієрархії цінностей. Біблійне розуміння приватної власності засноване на тому, що земне життя й усе, що його наповняє, минущі. Приватна власність – це право людини керувати власністю, що належить Творцеві.
Приватна власність об’єднала в собі два види відносин, в які вступає людина: право керувати власністю Бога – взаємини людини і Бога, а також міжлюдськістосунки при використанні даних ресурсів у земному житті. Творець затверджує законність цих відносин, що обумовлює відсутність між ними протирічь при виконанні людиною волі Божої.
Писання не віддає переваги ні одній з форм власності. Приватна, колективна, державна, комунальна й іншї її форми мають рівне право на існування. Однією з основних функцій держави є захист усіх форм власності. Довільний переділ і відчуження власності неприпустимі, тому що це є порушенням волі Божої: “Не порушуй межі ближнього твого” (Повтор.Зак 19:14).
Праця
Праця, у чому б вона не полягала – у виробництві матеріальних, духовних благ або послуг, – має першочергове значення стосовно всіх інших елементів економічного життя, тому що в праці формується і розвивається людська особистість. Тому ВРХЦ не стомлюється нагадувати всім, як належним чином ставитися до праці, не спотворювати зміст і призначення праці, покликаної служити людині. З моменту створення людини праця є природним елементом її життя, невід’ємною частиною первісного плану Божого (Бут. 2:15).
Завдяки праці, людина і сьогодні має можливість діяти і самовиражатися, що є незаперечним свідченням її подібності Богові.
Завдяки праці, людина має можливість задовольняти свої матеріальні потреби, а також піклуватися про тих, хто не здатний заробляти собі на життя.
Священне Писання не віддає переваги якомусь визначеному роду людської діяльності. Будь-яка діяльність, що відповідає Божим принципам, угодна Господу і благословенна Ним. Бог закликає працювати сумлінно (Єф. 6:5-8).
Ті, хто трудяться, мають право на гідну винагороду (1Кор. 9:7-10). Несправедливе ставлення до найманих робітників неминуче спричиняє соціальні потрясіння. Біблія ясно говорить: “Не кривдь ближнього твого і не обкрадай. Плата найманцеві не повинна залишатися в тебе до ранку” (Лев. 19:13). У свою чергу, люди, що працюють по найму, теж несуть певну відповідальність. Бог закликає їх трудитися сумлінно (Еф. 6:5-8).
Підприємництво і християнська етика
Священне Писання позитивно відкликається про заповзятливу, старанну працю, у якій реалізуються свобода, ініціатива і відповідальність людини, а також дає цілий ряд попереджень і порад.
Для розвитку вільного підприємництва за останні два сторіччя стала необхідною зовсім інша, нетрадиційна етика. Вона сформувалася в епоху Реформації й поширилася в протестантських країнах – Німеччині, Англії, США, а згодом вплинула на підприємництво й економіку інших держав, у тому числі й Україну з її традиційним укладом господарства.
У християнському середовищі виник такий тип етики, що мав на увазі: ствлення до праці як до покликання; прагнення одержати прибуток- більший, ніж необхідно, щоб забезпечити себе, свою родину і добрі справи; ощадливість, суворість у використанні отриманого багатства.
Ділова людина-християнин бачила свою працю як особливу форму поклоніння Богу, як покликання, спосіб реалізації божественого задуму у житті. Але в той же час слова Христа про те, що кожен повинен множити отримані від Господа таланти (Матв. 25:14-30), спонукали християнина уболіватиза справу і прагнути до того, щоб вона була успішною. Праця всіляко раціоналізувалася. Такі цінності як ощадливість, ефективність стали досить затребуваними. Однак економічний стрибок, що відбувся в результаті такого ставлення до праці, не привів до банальної самодогоди. У християнській етиці споконвічно цінувалися скромність і помірність в усьому, що не могло не позначитися на розвитку підприємництва, причому відповідального і вільного.
Сьогодні українська економіка вкрай потребує засвоєння тих етичних норм, що дані нам у Священному Писанні і сприяють формуванню чесного підприємництва. ВРХЦ закликає сучасних підприємців до сумлінного ведення справ. ВРХЦ молиться за їхній успіх і готова надавати їм духовну підтримку.
Старанна праця і заповзятливість повинні винагороджуватися. У господарській діяльності це відбувається через одержання доходу і прибутку, а також і моральне задоволення від реалізації своїх здібностей. З позиції християнства, прибуток, одержуваний у процесі праці – не спосіб накопичення для потіхи власної жадібності й егоїзму, але можливість послужити благу – своєму, своєї родини і близьких.
Підприємець повинен розуміти, що усе, що він має, належить Господеві, а він – лише Його керуючий. Бог же, як Батько, піклується про всіх людей і очікує, що блага, які Він довірив підприємцеві, будуть раціонально використані не тільки ним самим, але і послужать загальній користі.
Доброчинність
Власність припускає служіння ближнім. Доброчинність – один з яскравих доказів того, що люди є розпорядниками Божої власності. Священне Писання неодноразово закликає нас піклуватися про тих, хто з різних причин не може сам себе забезпечити (Повтор.Зак. 24:19-22).
ВІДНОШЕННЯ ДО ВІЙНИ І ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Війна
Ми вважаємо війну одним з найтрагічніших наслідків гріхопадіння людей.
Збройні конфлікти несуть незлічимі нещастя не тільки безпосереднім учасникам, їх ріднім і близьким, але взагалі всім громадянам. Особливо сумно, що жертвами воєн часто стають жінки, діти і старі люди.
У зонах військових дій відбуваються численні злочини проти особистості і майна людей.
Воєнні дії негативно позначаються на психологічному стані людей.
Тому ми, безумовно, засуджуємо будь-яку пропаганду війни і дії, що ведуть до її розв’язання.
У випадку, коли батьківщина знаходиться в небезпеці, християни – члени ВРХЦ беруть участь у захисті України тими засобами, що не суперечать їхній совісті і релігійним переконанням.
Війни остаточно підуть у минуле лише по закінченню історії нашого гріховного світу і встановленню повноти Христового Царювання.
Християни очікують настання того часу, коли всі народи “перекують мечі свої на лемеші, і списи свої – на серпи; не підійме народ на народ меча, і не будуть більш учитися воювати” (Іс.2:4).
Миротворчість і допомога жертвам війни.
Незважаючи на те, що гріховні причини, що викликають війни, не можуть бути остаточно переборені в сучасному світі, ми вважаємо за необхідне сприяти попередженню можливих і припиненню збройних конфліктів, що почалися.
Ґрунтуючись на словах Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа: “Блаженні миротворці – тому що вони будуть названі синами Божиими” (Мтв. 5:9), ми бачимо моральний обов’язок християн в тому, щоб молитися замир у регіонах, втягнених у збройні конфлікти.
Ми вважаємо за необхідне підтримувати миротворчі ініціативи уряду України і громадських організацій, а також докладати власних зусиль, спрямованих на підтримку миру і добросусідства між різними народами і країнами.
На нашу думку, найважливішим завданням є виховання в молодого покоління почуття патріотизму і любові до України, духу миролюбства і добросусідства стосовно інших націй і народів.
Також важливим є подолання взаємної ворожості між народами, що воювали в минулому. Взаємне прощення і примирення колишніх супротивників послужить гарним прикладом для нинішнього і майбутнього поколінь.
Збройні сили і військова служба
Не бажаючи війни і прагнучи до миру, ми, проте, усвідомлюємо необхідність наявності збройних сил для забезпечення безпеки держави України і її громадян.
Ми з повагою і розумінням ставимся до тих, хто, виходячи з християнських або інших переконань, віддає перевагу службі без зброї. Ми проти того, щоб альтернативна цивільна служба сприймалася відповідними посадовими особами як якась форма “покарання” за небажання служити в армії через переконання.
Нашу стурбованість викликають правова і соціальна незахищеність військовослужбовців, важке фінансове становище армії, що приводить до кримінальної ситуації у військах. Обґрунтованим і правильним напрямком реформи Українських Збройних Сил ми вважаємо перехід до професійної армії.
Ми прагнемо розвивати співпрацю зі Збройними Силами України в наступних основних напрямках: духовне наставництво військовослужбовців, сприяння виховній роботі в середовищі військовослужбовців.
ЗЛОЧИННІСТЬ І ПОКАРАННЯ
Боротьба зі злочинністю
Ми вважаємо, що кожна людина, поза залежністю від релігійних та інших переконань, соціального або іншого статусу, зобов’язана бути законослухняним громадянином своєї держави, оскільки “влада від Бога встановлена. Тому той, хто противиться владі, противиться Божійпостанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть на себе осуд” (Рим. 13: 1-2). Крім того, злочинні діяння аморальні, оскільки написано: “справу злочинну Я ненавиджу” (Пс. 100:3).
Злочинні діяння є, насамперед , різновидами гріха, що, як і всі інші гріхи, виникають з уродженої зіпсованості кожної людини, тому що “… усі згрішили і позбавлені слави Божої…” (Рим. 3:23). Це ні в якому разі не виправдовує злочинця, що опустився до морального падіння, але вказує на глибинні причини злочину, що лежать у духовній сфері людини.
Ми вважаємо, що профілактика злочинів, так само як і виправлення тих, хто став на злочинний шлях, повинна містити в собі духовне оздоровлення. Тому ми співпрацюємо з правоохоронними і каральними органами.
Ми повинні мати можливість проводити духовно-просвітницькуроботу і роботу душевної опіки з ув’язненими. Повинні бути умови для проведення спільних молитов і богослужінь для тих, хто увірував. Конкретні форми співпраці можуть бути оформлені відповідними угодами між ВРХЦ і державними органами.
Ми сподіваємося на якісне поліпшення роботи правоохоронних органів. Злочинці не повинні почувати себе безкарними. Державні органи покликані сприяти зміцненню законності і гарантувати, наскільки це можливо, невідворотність справедливої відплати. “Володар є Божий слуга, тобі на добро. Якщо ж робиш зло, бійся, тому що він не дарма носить меч: він Божий слуга,меснику гніві злочинцеві” (Рим. 13:4 ).
Ми вважаємо важливим завданням реформування судово-правової системи в напрямку максимальної справедливості і законності вироків, що виносяться, оскільки Господь Бог через Біблію говорить: “Я, Господь, люблю правосуддя…” (Іс. 61:8).
Ставлення до злочинців
Християни також не можуть залишатися байдужими до умов утримування підслідних і засуджених у місцях позбавлення волі. В очах Божих вони залишаються повноцінними особистостями, їхні права і людське достоїнство повинні охоронятися від незаконних зазіхань з будь-чийого боку.
Ми вважаємо неприпустимими незаконні методи ведення слідства – знущання, побиття і катування. Воля Божа полягає в тому, “щоб кожний відвернувся…від насильства” (Ів. 3:8).
Ми вважаємо, що для ув’язнених повинні бути створені умови, що не принижують людське достоїнство, включаючи якісне харчування і лікування.
У місцях позбавлення волі повинні бути створені умови для трудової діяльності і дозвілля ув’язнених. Необхідно, щоб виправні установи відповідали своїй назві і сприяли перевихованню злочинців, а не їх озлобленню й остаточній утраті ними навичок законослухняного поводження в суспільстві.
Профілактика злочинності
Особливу увагу ВРХЦ приділяє роботі з особами, що звільнилися з місць позбавлення волі. Соціальна і психологічна реабілітація таких людей в умовах сучасної України являє собою велику проблему.
Багато в чому саме труднощі адаптації до нормального, не тюремного, життя – комплекс проблем – сприяє високому відсоткові злочинних рецидивів. ВРХЦ намагається внести посильний вклад у справу перетворення колишніх злочинців у повноцінних і корисних членів суспільства. Щоб налагодити нове життя колишніх ув’язнених, необхідно духовне керівництво досвідчених наставників і створення реабілітаційних центрів.
Відповідну профілактичну роботу ВРХЦ прагне проводити і з людьми, що складають групи ризику (алкоголіками, наркоманами, підлітками з дисфункціональних родин і т.д. ).
ВРХЦ вважає, що необхідно зосередити зусилля держави і Церкви на профілактиці злочинності в середовищі молоді. Біблія свідчить: “Настав юнака на початку шляху його: він не ухилиться від нього, коли і постаріє” (Прип.Сол 22:6).
При цьому важливо звернути увагу на роль засобів масової інформації, особливо у формуванні стереотипів поводження підростаючого покоління. Хвиля насильства і вседозволеності, що накрилаЗМІ в останні роки, так само, як реклама алкогольної і тютюнової продукції, аж ніяк не сприяє моральному здоров’ю молоді.
НАУКА, ОСВІТА, КУЛЬТУРА
Наука
Бог-Творець наділив людину здатністю пізнавати й упорядковувати створений Ним світ. Вивчення світу несе людству не лише практичну користь, але і надає йому можливість задуматися про великого Творця Всесвіту – Живого Бога: “Тому що невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання створінь видиме” (Рим.1:20). Учені покликані знаходити розумні й ефективні способи використання ресурсів створеного Богом світу і допомагати людству, наскільки це можливо, проникати допитливим розумом у життя Землі і Всесвіт.
Сучасна наука досягла великих успіхів і в області теоретичного знання, і в прикладному використанні наукових досягнень. Ми вітаємо науковий прогрес, що сприяє поліпшенню життя людей.
Разом з тим, заклопотаність ВРХЦ викликає те, що сучасна наука часто ігнорує вимоги етики, значення духовних цінностей. Ми вважаємо досить небезпечноюпозицію, начебто наукова думка, щоб бути вільною і безсторонньою, повинна дистанціюватися від релігії. Досвід ХХ сторіччя з всією очевидністю показує, що заняття наукою заради науки, недооцінка небезпеки негативних наслідків наукових досліджень і експериментів можуть призвести до катастрофічних наслідків.
Ми переконані, які б відкриття не були зроблені сучасною медичною наукою і генною інженерією, вони не зможуть вирішити проблем гріховності, смертності і спасіння людини.
Ми упевнені, що наука не в силі дати відповідь на основні духовні запити людини.
Надприродні сили лежать поза кругозором науки, і про них наука не може стверджувати нічого позитивного чи негативного.
Справжні духовні істини і цінності не можуть бути доведені або знайдені науковими методами. Релігійність об’єкта вимагає релігійність суб’єкта. Тут закінчується всяке наукове дослідження релігії. Таємниця релігії піддається лише релігійному сприйняттю і вимагає посвячення.
Хоча наука і здатна інколи підтверджувати духовні істини і відкривати шлях до пошуків Бога.
У той же час наука і релігія можуть не протерічити одна одній і повинні співпрацювати. Тому участь віруючих бажанау науковій діяльності, крім тих випадків, коли методи наукових досліджень йдуть врозріз із принципами християнської етики.
Освіта
Ми вважаємо, що освіта повинна всесторонньо розвиватися на благо кожної особистості, Церкви, України.
Позиція ВРХЦ у питаннях освіти, виражається в наступному:
– забезпечення права на свободу совісті і віросповідання передбачає також і вільне одержання релігійної освіти і виховання;
– державна система освіти повинна забезпечувати можливість релігійного навчання учнів і студентів на добровільній основі;
– відділення школи від церкви не повинне розглядатися як неможливість викладання релігії в загальноосвітніх навчальних закладах, незалежно від форм власності, а також діяльності богословських факультетів і кафедр у вищих навчальних закладах;
– Церква повинна мати право на створення і утримання загальноосвітніх і вищих навчальних закладів із системою виховання, заснованою на християнських цінностях, що надають освіті рівня державного стандарту навчання з обов’язковою атестацією і ліцензуванням державою;
Ми вважаємо, що сприяння, з боку держави, реалізації права громадян на свободу вибору характеру освіти є забезпеченням права на свободу совісті і віросповідання. Для цього необхідні:
– розробка, затвердження і впровадження державного стандарту теологічноїосвіти;
– розробка механізму ліцензування, атестації й акредитації навчальних закладів усіх рівнів, створених церквою і визнання документів про освіту, отриману в них;
– розробка можливості фінансування державного стандарту освіти навчальних закладів, створених церквою з бюджету держави.
Ми упевнені, що наявність приватної освіти всіх рівнів в Україні є одним з необхідних факторів сучасної дійсності і приведе до якісного росту рівня освіти в цілому.
Нашу особливу стурбованість викликає корупція в освітній сфері. Ми вважаємо, що необхідно розробити кардинальнізаходи для припинення хабарництва і протекціонізму в освітніх установах всіх рівнів.
Культура
При створенні людини,Бог заклав у неї величезний творчий потенціал. Цим пояснюється дивний феномен людської культури. Культурні досягнення людства великі і різноманітні. Ми з повагою ставимося до культурної спадщини народів нашої країни і всього людства в цілому.
Кращі твори мистецтва здатні направляти думки і почуття людини до вищих цінностей, спонукати до богошукання. Ми переконані, що знання вітчизняної історичної і культурної спадщини необхідно служителям і членам ВРХЦ, оскільки воно зміцнює єдність зі своїм народом і сприяє більш успішній проповіді Євангелія.
Разом з тим, ми не згідні, що мистецтво і культура самі по собі здатні викорінити людську гріховність або привести до духовного переродження особистості. Незважаючи на чудові творчі можливості, властиві людському роду в цілому, що особливо яскраво виявляються в найбільш талановитих особистостей, часто ті, кого прийнято називати геніями і видатними діячами культури, не позбавлені гріховності, властивої кожній людині.
В силу цього, деякі явища культури, особливо сучасної, відбивають погляди і цінності, далекі християнству і навіть ворожі йому, що не може не викликати нашої стурбованості.
Сучасна комерціалізація мистецтва, засилля масової культури часом зводять процес творчості до рівня ремесла, і успіх вимірюється не якістю, а прибутковістю. Прагнення одержати максимально вигідні замовлення і високі гонорари підштовхує багатьох діячів культури до експлуатації ницих людських пристрастей, що перетворює їхню творчість у пропаганду розпусти, насильства і богохульства.
Тому ми прагнемо сприяти проникненню і утвердженню в сучасній культурі християнських цінностей. Ми схвалюємо творче самовираження обдарованих християн України за умови, що їхня творчість не виходить за рамки християнської віри і моралі.
У цілому в питаннях, що належать до сфери науки, освіти і культури християни керуються словами апостола Павла: “Що тільки правдиве, що чисте, що любе, що гідне хвали, що тільки чеснота і похвала, про цедумайте” (Фил. 4:8).
ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ
Масштаби сучасної екологічної кризи
ВРХЦ усвідомлює свою відповідальність за долю України і виражає глибоку стурбованість проблемами, породженими сучасною цивілізацією.
Сьогодні уражений ґрунт, вода, повітря, тваринний і рослинний світ нашої планети.
Забруднення природного середовища промисловими відходами, неправильна агротехніка, знищення лісів і ґрунтового покриву призвели до придушення біологічної активності, до неухильного зменшення генетичного різноманіття життя.
Виснажуються непоправні мінеральні ресурси надр, скорочуються запаси чистої води, у біосфері накопичується безліч шкідливих речовин.
Екологічна рівновага порушена. Людство стоїть на порозі глобальної екологічної катастрофи.
Стосунки між людиною і навколишнім середовищем
Ми віримо, що правильні стосунки між людьми і навколишнім середовищем були порушені в результаті гріхопадіння людини і її відчуження від Бога. Гріх, що зародився в душі людини згубно вплинув не тільки на неї, але й на увесь навколишній світ(Бут. 3:18). У своїх стосунках із природою люди стали все частіше керуватися егоїстичними, споживчими потребами.
ВРХЦ закликає до підвищення юридичної відповідальності за шкоду, нанесену природі, виступає за об’єднання сил на захист навколишнього середовища на базі міжнародної взаємодії. У питаннях екології ВРХЦ спирається на принцип єдності і цілісності створеного Богом світу.
Рослинний, тваринний і людський світи взаємозалежні. Так, після потопу Бог укладає Заповіт не тільки з Ноєм, але і “із всякою душею живою, … із усіма, хто вийшов з ковчегу, з усіма тваринами земними” (Бут. 9:10), а в книзі пророка Йони Бог милує як людей, так і худобу (Йон. 3:7-8, 4:11).
З християнської позиції, природа – не вмістище ресурсів, призначених для егоїстичного і безвідповідального використання, але дім, де людина є домоправителем, а також храм, де вона – священик, службовець не природі, а Творцеві.
Взаємозв’язок між екологічною і духовною кризами
Ми впевнені, що екологічні проблеми породжені самою людиною. Тому відповіді на багато питань, викликаних кризою навколишнього середовища, варто шукати в людській душі, а не в сферах економіки, біології або політики. Природа перетворюється або гине не сама по собі, але під впливом людини.
Світ одночасно переживає дві кризи: духовну і екологічну. Особистість, щодуховно деградує викликає деградацію природи. Осліпленому гріхом людству не можуть допомогти колосальні технічні можливості – при байдужності до сенсу, таємниці, дива життя вони не приносять користі, а заподіюють шкоду.
Ми вважаємо, що забруднення навколишнього середовища є прямим наслідком жорстокості людського серця. Відповідно до вчення про гріхопадіння людей (Бут. 3), першопричина екологічної кризи в тому, що внутрішній світ людини опоганений в результаті розриву з Богом. Так як людина є відповідальною за Землю, то планета з усіма її мешканцями слідом за людиною також виявилася під прокляттям. З цього, власне, і почалася екологічна криза.
Екологічна значимість спокути
Навчання про спокуту людських гріхів смертю Ісуса Христа містить і екологічні аспекти. Вмерши на хресті, Бог простив людину, і викупив її з гріховного рабства (Рим. 6:18),(2 Кор.5:19), що стало заставою спасіння Землі від наслідків гріха в майбутньому. Таким чином, викупивши людей, Спаситель, викупив природу, що знаходиться в залежності від людини; і якщо Бог виявив милість до людини, те ця милість поширюється і на все живе.
Екологічна етика
ВРХЦ закликає зробити природокористування бережним. Регламентування природокористування присутнє у Священному Писанні. Його заповіді, по суті, говорять про одне: “Користуйся, але не розоряй!”
У питаннях природокористування необхідні помірність і розумна ощадливість. “Збирайте кожен по стільки, скількиможе з’їсти”, – попереджав Бог.(Вих. 16:16). Наситивши декількома хлібами тисячі людей, Спаситель сказав учням: “Зберіть шматки, що залишилися, щоб нічого не пропало” (Ів.6:12).
Практична участь віруючих в охороні природи
ВРХЦ готова активно співпрацювати з природоохоронними організаціями й освітніми установами по захисту навколишнього середовища й еколого-просвітницькій роботі, заохочуючи особисту участь усіх громадян у справі охорони природи.
Віруючі можуть також брати участь у судових процесах та інших акціях проти порушення природоохоронного законодавства, використовуючи винятково ненасильницькі методи відстоювання екологічних прав.
СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ ВРХЦ.
“Роблячи добро, не сумуймо, знаючи, що у свій час пожнемо” (Гал. 6:9).
“Отже, хто розуміє робити добро і не робить, тому гріх” (Як.4:17).
Християнин повинен піклуватися не тільки про власне благополуччя, але і про поліпшення якості життя інших людей за принципом: “Полюби ближнього, як самого себе” (Мк. 12:31).
Усвідомлюючи цінність кожної особистості, створеної Творцем за Його образом і подобою, ми визначаємо “ближнього” не за конфесійною, національною або родинною приналежністю.
Для нас ближній той, хто потребує допомоги, яку ми в змозі надати.
Мотивом доброчинності ВРХЦ є не реклама конфесійних чеснот або прагнення до самоствердження, але євангельський принцип: “І усе, що ви робите, робіть від душі, як для Бога, а не для людей” (Кол. 3:23).
Черствість і байдужість далекі євангельському духові. Приклад Христа і Його любов, щопідкорює серця визначають участь ВРХЦ у нуждах людей.
Найчастіше соціальні проблеми і фізичні страждання людей беруть початок у проблемах духовного характеру. У своєму соціальному служінні ВРХЦ допомагає переборювати наслідки таких гріхів як розлучення, дитяча злочинність, усякого роду залежності, працює над усуненням їхніх причин, пропонуючи суспільству програми духовно-морального оздоровлення.
Соціальна справедливість
Соціальна справедливість вимагає, щоб у всіх людей, незалежно від статі, раси або соціального статусу були однакові можливості і щоб усі були рівні перед законом.
Але це не передбачаєє однакового рівня матеріального добробуту. Працьовитість, ретельність, заповзятливість і творчий підхід заслуговують винагороди у вигляді більш високого рівня доходів.
Соціальне служіння ВРХЦ будується на принципі соціальної справедливості. Справедливість передбачає невід’ємність прав,що належать людині. Вони дані їй Богом.
Соціальне служіння ВРХЦ не обмежується лише відновленням справедливості там, де вона потоптана, але включає і боротьбу за достоїнство людської особистості.
Засоби цієї боротьби – милосердя і любов (див. Мих. 6:8).
Справедливість може вимагати покарання винного, але виправити його вона не в силі, а любов і милосердя не припиняють боротьби за людину, що згрішила.
ВИСНОВОК
Даний документ дає цілісне уявлення про соціальну позицію ВРХЦ, свідчить про її готовність активно брати участь у вирішенні насущних проблем, пережитих народом України. Кожен християнин покликаний робити благі справи, служити ближнім. Таким чином ми слідуємо за Ісусом Христом і стаємо, воістину, “світлом світові і сіллю землі” (Мтв. 5:13-14).
Керуючись бажанням викласти позицію ВРХЦ щодо різних аспектів громадського життя, ми пропонуємо цей документ широкій аудиторії. Усе викладене свідчить про наше прагнення плідної співпраці з зацікавленими державними структурами, громадськими організаціями і всіма людьми доброї волі.
Виражаємо надію, що з Божою допомогою, реалізуючи Його план, ми зможемо внести посильний вклад у процвітання нашої країни.
З молитвою і побажанням процвітання Україні!
Даний документ підготовлений директором Інституту Церковно-державних відносин Сергієм Найдьоновим. Прийнятий і затверджений членами ВРХЦ на першій конференції ВРХЦ у м. Дніпро 15.02.2007 р. Рішення ВРХЦ скріплене підписами членів ВРХЦ.