—
Ірина Кримська
—
—
Ще кілька діб… ще кілька груш солодких
із присмаком оцих останніх діб.
Надкушую. Хтось робить селфі, фотки.
Хтось кришить пташці соціальний хліб.
Усі довкола – всі смакують осінь.
У жовтня жовто у душі, в очах.
Надкушую. А де ж нахабні оси?
Надкушую іще. Нема комах.
Ми ще святкуєм баби кволе літо.
Якоїсь баби. І тепло якесь.
А ос нема. Он пара: пан-лоліта.
Надкушую. Смачне, терпке, п’янке.
Останні груші. Їм боки надбито.
Ударилися вітром об асфальт.
Ріденька крона груші – старе сито.
Пливе потік кашкетів, курток, пальт.
Ще кілька діб… Лоліта пану шепче…
А панові ровесниці – рядком
сидять обабіч жовтої хуртечі
з мейк-апами довершених оском…
Ще кілька діб. Пішла на захід пара.
Сідає сонце. Бабці – у тепло.
Доїла грушу. Й другу незабаром.
І третю. Бо їх три усіх було.
Мені не сумно, що лоліти глупство
із глупством пана – начебто любов.
Мені не сумно. Хай сумує людство,
яке снобізм давно вже поборов.
Мені не сумно, що заздренні бабці
були колись лолітами либонь
і назували не із вовни капці,
а туфельку із принцових долонь.
Мені не сумно. Бо ніщо не вічне.
І я не вічна. Груш предивний смак
хай буде вічним, хай іще покличе
сюди прийти у цей невічний парк…
/7 жовтня 2017 року/
—
—
Sunny autumn still life with pears
/Валентина Самойлик-Артющенко Сонячний осінній натюрморт з грушами/
Валентина Самойлік українська художниця, народилася 1981 року в місті Ялта. Зараз проживає в місті Харкові. Роботи Валентини Самойлік-Артющенко – це експеримент, який розкриває можливості образотворчої мови. Домінуючим засобом її мистецтва є колір. Він переплітає змістовне полотно символів, має гіпнотичну та експресивну силу, формує емпатичний зв’язок між автором, твором і глядачем. Локальні плями, що облямують блоки тонально-розсіяної барвистості, є маркером матерії та сутності, тому найчастіше зустрічаються в образі людей, а навколишній світ зберігає свою мінливість і метафоричність. Саме завдяки такій легкості натюрморти та пейзажі залишаються пристрасно живими, вони ніколи не показують льодової статичності, а лише мить, після якої знову триває запаморочення життя. Тема втраченого раю, частину якого можна знайти в нашому світі, є однією з провідних у її творчості.
—
—