Фото: https://www.gettyimages.com/
Кремлю має бути корисно відправити до Кобзона гауляйтера окупованої Чечні Кадирова вже зараз. Бо, як не парадоксально, Україні корисно, щоб нирки Кадирова пропрацювали трохи більше часу — до того моменту, коли сукупність факторів дійде до потрібної кондиції.
❓ Про що мова?
Почнемо ми з того, що відносини Кремля і Чечні функціонують як «режим у режимі», де один авторитарний режим підтримує інший авторитарний режим (фактично монархію) в рамках певного договору.
➡️ Кадирівський режим гарантує путінському режиму «стабільність на Кавказі», причому не тільки щодо окупованої Чечні, але й через тиск на сусідні народи та спільноти, передусім інгушів.
➡️ Натомість кремлівський режим гарантує фінансову основу кадирівському режиму для утримання приватної армії та розкішного життя, а також певного рівня комфорту чеченців, щоб ті не згадували, якими методами прийшов Кадиров до влади.
🔄 Тобто діє формула: стабільність в обмін на гроші — гроші в обмін на владу. Через що Чечня входить у стабільну двійку найбільш дотаційних суб’єктів московїі, обмінюючись першою-другою позицією з Інгушетією. 79% бюджету Чечні — це дотації з Кремля (і це тільки офіційно). Для прикладу: податкові надходження Чечні — 37 млрд рублів, а дотації — 150 млрд.
Одна й та ж подія може мати різний ефект у різних обставинах
Хоч золотою мрією українця є розвал московії, щоб жити спокійно та мирно, досягти цього важко, і невідомо, чи вдасться в середньостроковій перспективі. Але дестабілізація кремлівських еліт, відтягування уваги, «розбірки», необхідність укладання нового договору серед еліт — це теж непогано в рамках війни.
І все це можна забезпечити, якщо нирки Кадирова вирішать зробити правильний вибір, — бути на правильному боці історії, але не зараз.
❓ Чому не зараз?
Попри бажання сатисфакції за всі злочини Кадирова проти українського та чеченського народів, якщо ми хочемо більшого «бум», то для «бум-бум» треба зачекати двох складових:
📌1. Більшої втрати Кремлем фінансової стабільності, щоб стало важко забезпечувати «золоте» існування режиму Кадирова та оточення. Кадирівські війська утримуються не на любові до Кадирова, який в 90-х був хлопчиком, якого просили виходити за двері, а на фінансах. Будь-який диктатор залежний від оточення, що його захищає, а оточення захищає не диктатора, а «комфорт», що забезпечує існування даного диктатора. А цей комфорт оточення Кадирова забезпечується грошима Кремля, де у самого Кадирова просто ексклюзивне право «витягати з кремлівського общака», і тому він цінний для свого оточення. А якщо там буде пусто?
📌 2. Золоте правило монархій — чим довготриваліше монарх слабкий, тим більше та агресивніше його оточення готується ділити владу. Уявімо, завтра Кадирова не стане, то зазвичай елітарні системи, як зараз у Чечні, схильні забезпечити відновлення рівноваги через правонаступника (у випадку Кадирки — це його унікум син).
Але чим довше «тиран» слабкий, а його правонаступник нездарний, тим довше жага амбіцій та влади плете змови задля перерозподілу цієї ж влади. Тож різкий шок змушуватиме швидко домовлятися, а «відкладений», навпаки, зважати на амбіції, особливо якщо правонаступник слабкий і не матиме ексклюзивної сили.
А ця ексклюзивна сила — унікальне право витягати з каси Кремля. Винятково право витягати з каси з Кремля — це те, що склеює поточні еліти Чечні. Але якщо це право Кремль не зможе гарантувати в достатньому обсязі (а для цього ще потрібен час, бо поки може) і в цей період (коли не зможе) накладеться необхідність обрання нового уособлення договору між елітами Кремля та Чечні + параноя путіна, тоді це принесе більшу нестабільність.
Подібним режимам, як кадирівському у Чечні, простіше домовлятися, коли вони «ситі», бо «голод» призводить до додаткового апетиту влади, особливо на тлі слабкого спадкоємця (чи його відсутності). Але спершу треба, щоб стали голодними, тоді ефект від розлучення Кадирова з нирками стане сильнішим.
Тож, ймовірно, для більшого ефекту «бум» в овцелюба мають ще трохи покачати нирки.