—
Наталія Ромашова
Після того, як “вічний” господар Кремля нещодавно увімкнув платівку ядерного шантажу, весь світ фактично “стоїть на вухах”. путін, нагадаємо, у своєму нещодавньому виступі, під час якого висловився за приєднання окупованих територій України до росії, заговорив про готовність застосувати ядерну зброю у разі загрози територіальній цілісності рф. Легітимізувати результати так званих “плебісцитів” путін планує у пёятницю, 30 вересня. Має відбутися церемонія підписання так званих “договорів” про анексію українських територій, на яких пройшли псевдореферендуми. Після цього російський президент звернеться до росіян.
Проте за законами рф (як би це смішно не звучало), спочатку Госдума мала б ухвалити відповідне рішення і вже після цього всього своє “добро” має дати власне путін. Засідання Госдуми перенесли на 3 жовтня, а от путін вирішив виступити 30 вересня. Диктатор, що тут скажеш. Але цікаво не те, що росія збирається щось там заявити чи визнати саму для себе вигадану реальність, а саме те, що буде після цього. Адже оголосити території сусідньої країни своїми і потім заявити про цілком “законні” підстави для застосування ядерної зброї, бо хтось там загрожує “територіальній цілосності росії” – це маячня, але небезбечна та сьогодні, на думку багатьох експертів, цілком реалістична.
Так це чи ні, розбирався Realist.online.
Ядерний шантаж – що кажуть в Києві?
У політико-дипломатичних кулуарах подейкують, що путін зволікає через те, що хоче дочекатися більш результативних плодів від посіяних власноруч зерен ядерного шантажу. Поки що підстав для оптимізму у кремлівського диктатора не має, оскільки цивілізований світ, хоч і не ігнорує ядерні погрози, проте не демонструє і готовності йти на будь-які поступки країні-агресорці. На “ядерні” путінські заяви вже відреагувала і українська влада, і світові лідери. “Можливо, ще вчора це був блеф, але зараз це може стати реальністю. Він (путін – ред.) хоче налякати весь світ, але я не думаю, що він блефує. Світ стримує його і стримує цю загрозу, а отже, нам потрібно й надалі тиснути на нього і не дозволяти щоб він продовжував”, – заявив напередодні Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS News.
Своєю чергою головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний зауважив, що наразі не можна повністю виключати ймовірність прямого втягування провідних країн світу в “обмежений ядерний конфлікт”, за яким вже прямо проглядається перспектива Третьої світової війни. З огляду на це, Залужний наполегливо рекомендує світовим лідерам, і не лише союзникам, перешкоджати спробам росії використати тактичну ядерну зброю. “Будь-які спроби практичних кроків щодо застосування тактичної ядерної зброї мають бути припинені з використанням всього арсеналу засобів, що є у розпорядженні усіх країн світу”,- наполягає главком ВСУ. У вітчизняних політичних кулуарах домінуючою є думка, що додатковим кроком у стримуванні путіна, який, судячи з усього, повністю втратив гальмами адекватності, є реакція клубу ядерних держав, яка дозволить наглухо закрити цю “скриньку Пандори”.
Країні-агресору вже ніхто не вірить
Принагідно нагадаємо, що не далі як у січні 2022-го, тобто за місяць до старту путінської “спецоперації”, п’ять ядерних держав (США, КНР, Франція, Велика Британія та рф) виступили зі спільною заявою про те, що “ядерну війну ніколи не можна вести і її неможливо виграти”. Не потрібно мати окуляри, щоб чітко бачити: нинішня ядерна путінська риторика повністю суперечить цьому документу, а отже девальвує декларативні обіцянки інших підписантів. І якщо позиція офіційного Вашингтону та Лондону чітка і зрозуміла, то щодо Парижу, а тим більше Пекіну, який усе ще намагається в питанні російсько-української війни ходити між крапельками, питань виникає чимало. Разом з тим очевидно, що антиядерний голос не має лунати у форматі соло — своє категоричне “ні” цинічним погрозам Кремля світові учасники ядерного клубу мають сказати в єдиному хоровому пориві. Чи складно це, з огляду на, м’яко кажучи непрості стосунки Заходу, особливо США з Китаєм? Безперечно, так. Втім слід усвідомлювати, що мова йде вже навіть не про енергетичні трюки, які на дипломатичних фронтах повсякчас пускає в хід рф. Ціна питання – нахабний ядерний шантаж, котрий нівелює раніше досягнутий міжнародний безпековий компроміс.
Кремль, який з тріском програє на полі бою, лякає сумнозвісною червоною кнопкою і таким чином намагається схилити цивілізований світ до апріорі невигідних поступок. Цілком зрозуміло, що відповіддю наших міжнародних партнерів на російські погрози має бути посилення підтримки офіційного Києва, який за великим рахунком, розносячи вщент “другу армію світу” виступає в ролі парасольки, що убезпечує Європу та світ від агресивно-неадекватної росії.
Очевидно, що йти наразі на будь-які поступки рф означає стимулювати агресора і розпалювати його бездонні апетити по анексії не лише українських земель, а й територій інших європейських країн пострадянського табору. Про те, що путін остаточно злетів з котушок, вже вголос, виносячи за рамки будь-які дипломатичні формальності, говорять світові лідер. І саме в питанні ядерного шантажу світ, враховуючи усі наявні та завуальовані ризики, має зупинити його, передусім шляхом надання воюючій Україні усієї необхідної зброї та включення на режим максимуму економічно-санкційну блокаду країни-агресорки.
Що кажуть держави “ядерного клубу”?
У середу, 28 вересня Сполучені Штати підняли в небо один із рідкісних літаків, який призначений для відстеження польотів міжконтинентальних балістичних ракет (МБР). Як пише видання Politico з посиланням на американських чиновників, Вашингтон разом з партнерами активізує розвідку щодо виявлення будь-яких російських військових переміщень чи повідомлень, які можуть свідчити про готовність застосувати ядерну зброю в Україні.
Водночас стратегічний координатор Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі назвав ядерні погрози путіна “типовими”, але, за його словами, США та їхні союзники все ще сприймають цю риторику “серйозно”. Він також нагадав, що і сам президент Байден, і радник з нацбезпеки Джейк Салліван неодноразово наголошували, що ядерні погрози путіна проти Європи є безвідповідальними та необачними.
Державний секретар США Ентоні Блінкен висловився більш жорстко. За його словами, Штати “дуже чітко поговорили з росіянами публічно і приватно, щоб вони припинили врешті базікати про ядерну зброю”.
Своєю чергою генсек НАТО Єнс Столтенберг назвав ядерну риторику путіна небезпечною та безрозсудною. В інтерв’ю Reuters він заявив, що Альянс зробить усе можливе, щоб донести до Москви серйозність подібних заяв. За словами пана Столтенберга, поки жодних змін у готовності ядерних сил росії не спостерігаються, а у НАТО ретельно стежать за ситуацією. “Ми зберігатимемо спокій і продовжуватимемо надавати підтримку Україні”, – резюмував він.
Дещо дисонує з заявою генсека НАТО позиція верховного представника ЄС із зовнішньої політики Жозепа Борреля, який в інтерв’ю BBC сказав, що ситуація у зв’язку з ядерним шантажем Кремля дуже і дуже напружена, а війна досягла “надто небезпечного моменту”.
Натомість прем’єр-міністр Нідерландів у відповідь на ядерні погрози росії рекомендує зберігати спокій. Марк Рютте, зокрема, заявив: “Мобілізація, “референдуми” – це все ознака паніки путіна. Його риторика щодо ядерної зброї – це те, що ми чули раніше вже багато разів. Це частина відомої нам риторики і я б радив усім зберігати спокій”.
Актом відчаю назвав “ядерні” заяви путіна канцлер Німеччини Олаф Шольц. “Росія не може виграти цю кримінальну війну, а останніми рішеннями путін і росія все тільки погіршують. Він повністю недооцінив ситуацію з самого початку, опір українців та їхню готовність протистояти, а також єдність і рішучість друзів України”, – підсумував очільник німецького уряду.
“Танки путіна знищено. Його кораблі потоплено. Його літаки збиті. Тепер у нього залишилася лише тактика залякування. Але ми маємо відповісти на усі його погрози лише одним – мужністю й рішучістю”, – написав у себе в Twitter міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс.
Потрібно пояснити наслідки “ядерної гри”
Політолог Олег Лісний переконаний, що світ має визначитися передусім в юридичному сенсі, назвавши офіційно путіна і росію терористами. “Зараз світ на ядерний шантаж Кремля реагує досить нелінійно і це з одного боку радує, а з іншого — засмучує. Радує, оскільки пролунала чітка заява про те, що відповіддю на тактичний ядерний удар буде знищення Чорноморського флоту рф, можливе нанесення ударів по центру прийняття рішень (дай Бог, щоб там путін був, – Авт) і якісь санкційні моменти. Нелінійний підхід поки що нас цілком влаштовує, але виключно за умови, що путін блефує”, – зауважує в коментарі Realist.online політолог Олег Лісний. На думку пана Лісного тепер путін має або відійти, що було б “рішенням дорослого і психічно здорового політика”, або піти далеко не самурайським шляхом і таки застосувати тактичну ядерну зброю. “І тут вже має бути інший сценарій, який в першу чергу мають застосувати англосакси, в особі тих же США, які мають дуже серйозну агентурну розвідку. Вони мають чітко і однозначно на неформальному рівні пояснити путіну, чим для нього персонально усі ці ядерні ігри небезпечні. Це має звучати приблизно так: “Нанесеш удар – ми за кілька секунд тебе вб’ємо або знищимо твою державу як таку тими ж томагавками, приміром”. Це — один варіант. Інший полягає в чіткому оголошенні і в формальному, і в неформальному полі про завдання превентивних ударів”, – підкреслює політолог і наголошує, що загалом червона кнопка — це міф.
Не може бути такого в принципі, що путін з останніх сил дотягується до кнопки і відправляє світ у темряву.
“Ні. Це казка. Насправді це дуже велика ланка, яка складається з живих людей. А людський фактор — це надзвичайно важливо. Якщо путін, приміром, і якісь генерали готові померти, то той полковник, який має здійснити вирішальний крок, може хотіти жити далі. Або буде витік з рф американським контактерам, які за допомогою своїх агентів та заохочувальних методів цю людську ланку можуть просто розірвати. Словом, варіантів вистачає. Крім того, є ще ряд нюансів. Приміром, ми не знаємо, в якому стані перебувають ядерні заряди, чи вони зберігалися так, як треба. Тому що якщо подивитися на ржаві автомати Калашникова, то виникають певні питання. Але хай там як, загроза є цілком реальною і це витікає з мого припущення про путінські слова про “не блеф”. Тобто, має бути якась дія. Разом з тим, путін в останній момент може й сам злякатися”, – акцентує політолог.
Світ має показати єдність
Своєю чергою директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик в коментарі Realist.online, зауважує наступне: “По-перше, у разі анексії окупованих територій після “референдуму”, говорити з путіним не має жодного сенсу. По-друге, слід бути готовими до будь-яких кроків Росії, в тому числі — нанесення ядерного удару. Від цього не варто ховатися, потрібно готуватися і прийняти це як даність і, відштовхуючись від того, що путін максимально підіймає ставки, слід будувати свою стратегію. Що це означає? Продовжувати наступ, децентралізувати управління військами та логістикою, підготуватися до опалювального сезону”, – каже Кулик.
Тобто, за словами експерта, сьогодні потрібно проводити ретельну роботу з громадянами, пояснюючи всі можливі ризики подальшої ескалації на побутовому рівні.
“В світовій спільноті будь-які ілюзії очевидно, вже зникли, оскільки путін використовує ядерний шантаж вже не як удари по якійсь з наших АЕС, а загалом — грозить тактичними ударами. А це означає необхідність чіткого меседжу у відповідь. Відповідь може військовою, а може презентуватися у вигляді розриву будь-яких економічних зв’язків, оскільки на кону — питання глобального світопорядку. Тобто, у разі застосування ядерної зброї світ має показати єдність в позиції, що своєю поведінкою і заявами путін фактично анулював режим нерозповсюдження ядерно зброї у світі, знищивши усі відповідні запобіжники. А отже, суперечності, які існували між світовими гравцями на порядок нижчі, ніж загрози, які зараз виникають. Власне тому Китай, США, Індія та інші світові гравці мають спільно дати сигнал путіну, що він може опинитися реально сам на сам з дуже поганими наслідками. Зараз питання полягає в тому, про що днями сказав Зеленський — росія не має володіти ядерною зброєю. Тобто, маємо спільно з цивілізованим світом створити всі умови для цього”, – додає Кулик.
На його переконання ядерний козир — це єдиний наразі джокер, який залишився в кремлівському рукаві. “Чи скористається ним путін? Я думаю, що існує велика ймовірність цього. Але річ у тім, що своїми погрозами він не викликав екзистенційного жаху ні в українців, ні в Заходу. Тобто, це не примушує Захід почати на даний момент якісь загравання чи сепаратні перемовини з путіним, аби зупинити його, “зберегти його обличчя”, тощо. Таким чином, використовуючи ядерний арсенал, він не досягає результату”, – резюмує Віталій Кулик.
Не дати відкрити “скриньку Пандори”
Свою оцінку путінським ядерним іграм в коментарі Realist.online озвучив також політолог Дмитро Левусь:
“Щодо реакції України, ми можемо однозначно говорити про те, що вона є абсолютно адекватною усім цим викликам і загрозам з боку російської федерації. Реакція світу на погрози ядерних ударів у разі наступу України на щойно окуповані в результаті “референдумів” території теж вже є. Президент Зеленський повсякчас повторює, що будь-які погрози є неприйнятними. Разом з тим, і влада, і суспільство усвідомлює, що ядерні “ігри” путіна можуть бути і не блефом, бо росія неодноразово доводила, що вона може обирати гірші з найгірших варіанти. Але знову ж таки, дуже вірною є позиція України, яка проголошується українською владою, передусім президентом Зеленським про те, що правильна і симетрична відповідь світу на усі ці навколо ядерні “шоу” — це збільшення підтримки України загалом і у військовій сфері, зокрема”, – каже експерт.
Тобто, за його словами, цивілізований світ має попри все тримати єдиний стрій. Наскільки можна судити з реакції світу, то поки що ми не можемо говорити про те, що цей стрій посипався. “Зараз є неофіційна інформація про те, що комунікації з путіним з приводу ядерного шантажу ведуться не тільки дипломатичними каналами, а й неформально, де йому озвучують серйозні попередження. Разом з тим є й публічні заяви представників Заходу, наприклад, глави британського уряду Ліз Трасс, яка чітко сказала, що її країна готова до застосування ядерної зброї. Втім, ми ще побачимо складні часи непростих випробувань для глобально-світової єдності, але як на мене, поки що ми не маємо підстав говорити про те, що ядерний шантаж Росії принесе ті плоди, на які вона сподівається.
Будь-які економічні змагання для Росії неможливі, оскільки це суто сировинна економіка, яка вже входить у піке в зв’язку з санкціями. Таким чином, ядерна зброя — це єдиний інструмент тиску і поки що “лякалка” застосування цієї зброї і відповідно знищення усього світу залишається. Але я думаю, ця карта не може спрацювати серед іншого й через те, що це стало б дуже і дуже поганим знаком для тих країн, які теж мають ядерну зброю, але не є, скажімо так, провідними і просунутими в усіх сенсах — Індія, Пакистан, Китай, який за своїм характером є доволі своєрідним. Тобто, усі ці витівки путіна можуть відкрити скриню Пандори, тому я думаю, що зрештою реакція на усі ядерні “свистопляски” путіна може бути доволі жорсткою”, – підводить експертну риску під дискусіями навколо “ядерних” викликів Дмитро Левусь.
Джерело тут
—