—
У окопах тиша. У окопах миші.
Між атак, прильотів — тиша, німота.
Миші нахабніють: хоч малі, а хижі.
Вижирають їдло. Бо нема кота.
У окопах осінь. Без дощу днів кілька.
Без дощу снарядів. Тільки падолист.
Лис котився сонцем — освітив криївку.
Зупинився, зиркнув тепло сонце-лис.
У окопах хлопці сплять-не-сплять — готові
Кожну мить наступну йти на прю, на смерть.
Тиша ця непевна, ніжна, випадкова.
Цінний кожен грамчик, кожен сантиметр.
Обірветься тиша на всі боки гучно.
Наче поле мінне, зірвана струна.
Мов кота на ласку, тишу не приручиш.
Просто робить видих втомлена війна.
Позіхне, відкриє хижо очі, рота.
І накриє тишу гуркіт, виск і ляск.
Покладемо падаль сотнею на сотню,
Приховає тишу глибоко земля.
А допоки тиша, у окопах миші.
Дід в розбитій хаті обіцяв кота.
Свист і дзвін у вухах — беквокалом тиші.
Прокидайтесь, хлопці. Вже не спить ота.
/Ірина Кримська 4 листопада 2023 р./
—