/екранізація/
Дія фільму «Король щурів» відбувається у таборі для військовополонених під Сінгапуром, наприкінці Другої Світової війни. Перед нами розкривається табірний побут та звичаї військовополонених. Хтось з них розводить курей, хтось вирощує овочі, деякі грають у самодіяльному театрі, але основна маса – божеволіє від неробства і туги. Японське командування вчасно забезпечує військовополонених продовольством і не втручається в їхнє життя. На тлі цієї похмурої одноманітності розквітає підприємницький талант американського капрала Кінга. До його товарно-грошових відносин залучені всі – як військовополонені, так і охоронці, як офіцери, так і рядові…
Фільм знятий за однойменним романом Джеймса Клавелла.
—
– Однак не тут. – Кінг не втрачав пильності і весь час прислухався до джунглів. Його мозок працював, він обмірковував подробиці майбутньої угоди. «Так, – сказав він собі, – план хороший».
Потім глянув на годинник. Хвилинна стрілка рухалася повільно. Але це давало ще раз все продумати. Чим більше часу витрачаєш на обмірковування плану угоди, тим краще все минає. Жодних помилок, і прибуток більший. Слава Богу, що у світі є прибуток. Хлопець, який вигадав бізнес, був справжнім генієм. Купувати дешево, а продаєш дорого. Напружуй мозок. Використовуй випадок, і гроші ринуть річкою. А з грошима все можливе. Але солодше всього іншого – влада.
«Коли я виберуся звідси, – думав Кінг, – хочу стати мільйонером. Зароблю стільки грошей, що Форт-Нокс здаватиметься дитячою скарбничкою. Я створю організацію. В організацію входитимуть хлопці віддані, але обмежені. Мозки завжди можна купити. А коли ти знаєш ціну хлопцю, завжди можеш використовувати його або знехтувати ним, як ти хочеш. Ось що змушує Землю крутитися. Існують обрані і натовп. Я належу до обраних.
Більше ніхто не буде поводитись зі мною мерзотно, або ганятиме з міста в місто. Це в минулому. Тоді я був дитиною. Прив’язаний до батька, прив’язаний до людини, яка працювала офіціантом, продавав бензин, доставляв телефонні книги, перевозив старе, або випрошував милостиню, щоб купити пляшку. Потім прибирав сміття. Ніколи це не повториться. Тепер інші прибиратимуть за мною сміття.
Все, що мені треба – це гроші».
«Слава Господу за те, що він створив Америку, – сказав Кінг собі у мільйонний раз. – Слава Господу, що я народився в Америці».
– Це країна, благословенна Богом, – сказав він, звертаючись до самого себе.
– Єдине місце у світі, де можна все купити, де є можливість все здійснити. Хоча розуміють це дуже мало хто. Але якщо ви зрозумієте і захочете працювати – ну, тоді перед вами, чорт забирай, відкриваються такі можливості, що у вас волосся стане дибки. А якщо хлопець не хоче працювати і нічого не вміє робити, тоді він ні до біса не годиться, і ніякий він, до біса, не американець, і…»
/Джеймс Клавелл, «Король щурів»/
—
У таборі для військовополонених поблизу Сінгапуру, серед тисячі голодних і обірваних солдатів і офіцерів, позбавлених навіть примарної можливості вмитися, поголитися, або закурити, ми бачимо ситого чоловіка, гладко виголеного, акуратно одягненого, з новим блискучим годинником і з сигаретою. Це – капрал Кінг, і він, безумовно, відрізняється від решти. Капрал Кінг – король табірного чорного ринку. Свої люди є у капрала скрізь, у тому числі серед тих, хто розподіляє мізерне продовольство, яке видається військовополоненим. Таким чином, в залежність від Кінга потрапляють навіть вищі чини в’язнів табору, включаючи полковника Смедлі-Тейлора (Джон Міллз). Єдиною людиною, яка всіляко намагається протистояти неформальному впливу капрала, є чесний та непідкупний комендант табору офіцер Грей (Том Кортні).
—
Побачивши чергову корисну для нього людину, Кінг знайомиться з порядним і нехитрим британцем Марлоу (Джеймс Фокс). Марлоу потрібен йому лише як перекладач. Марлоу проходить пліч-о-пліч з Кінгом через масу труднощів, небезпечних ситуацій, і йому починає здаватися, що їх пов’язує щось більше, ніж просто ділове партнерство. Але люди для капрала – це лише гвинтики в механізмі придуманої ним самим комбінації, не більше.
—
Режисер фільму – Браян Форбс.
—
—