—
29 вересня 1938 року Гната Хоткевича засудили до розстрілу. Гната Хоткевича звинуватили в участі у «контрреволюційній організації» і шпигунстві на користь Німеччини. Гнат Хоткевич є засновником харківської школи бандури.
Народився Гнат Хоткевич 31 грудня 1877 року в Харкові. З 1920-го активно долучився до літературно-мистецького життя України. Викладав українську мову та літературу в Деркачівському зоотехнікумі. За шість років повернувся до Харкова, де керував класом бандури у місцевому музично-драматичному інституті. З 1928 року став художнім керівником полтавської капели бандуристів. Писав художні, драматичні твори, кіносценарії.
У період згортання українізації потрапив у немилість до радянської окупаційної влади за свої твори і відродження давніх українських традицій. Усі його твори заборонили, а видавництва вимагали повернути гонорари – не влаштовувало ідейне спрямування.
Всі його п’єси, романи, нариси виходили під псевдонімом “Гнат Галайда” і на сьогодні літературна спадщина складає понад триста авторських творів, в тому числі низка книг по українським народним інструментам. Серед них оповідання “Блудний син”, “Гуцульські образки”, збірка “Гірські акварелі”, нарис “Григорій Савич Сковорода”, цикл “Творів” у восьми томах, повість про гуцульське життя під назвою “Камінна душа”, історична п’єса “О полку Ігоревім” і тетралогія “Богдан Хмельницький”.
У 1937-му 60-річний Хоткевич, який проживав із родиною у злиднях, написав листа президентові Академії наук УРСР Олександрові Богомольцю. Просив того посприяти виданню декількатомної художньої праці про Шевченка, підручника «Бандура» та історичного огляду музичних інструментів. Той пообіцяв підтримати, але не встиг.
23 лютого 1938 року Хоткевича арештовують. За три місяці чекісти змусили його підписати зізнання, що він є «німецьким шпигуном». Вирок призначила особлива трійка УНКВС по Харківській області – Хоткевича засудили до розстрілу, його майно конфіскували, а громадськості та його близьким говорили, що він відправлений у Сибір на 10 років без права листування.
Розстріляли Хоткевича 8 жовтня 1938 року у харківській в’язниці НКВС на вулиці Чернишевській. Похований він був у братській могилі.
Доля його другої дружини Платоніди Хоткевич та членів його родини склалася не менш трагічно. Пізніше Платоніда Скрипко отримала звістку від брехливої влади радянських окупантів, що чоловік помер у в’язниці 1942 року від серцевого нападу.
—
—