Що зазвичай привертає нашу увагу? Культова подія або скандал на культовій події, або коли один з учасників культової події, який може дозволити собі все, робить щось вперше. Зрозуміло, що каталізатором багатьох подій сьогодні є війна.
12 березня 2023 року відбулася 95-та церемонія вручення нагород премії Американської академії кінематографічних мистецтв та наук «Оскар» за заслуги в галузі кінематографа за 2022 рік. Переможцем в номінації Найкращий повнометражний документальний фільм стала стрічка «Навальний». В цій же номінації був представлений і фільм про Україну, знятий у копродукції України, Данії, Швеції та Фінляндії «Будинок зі скалок». Оскар дали фільму канадського документаліста Деніела Роера про «хорошого росіянина». Через це у Мережі здійнявся справжній шквал критики на адресу Американської кіноакадемії за такий вибір.
За цим шквалом ми не помітили, що один із найвідоміших, наймасовіших та найкасовіших режисерів і продюсерів всіх часів і народів, і творець поняття «кіноблокбастер», двадцять фільмів якого зібрали в прокаті 8,4 млрд доларів, вперше присвятив свій, вже тридцять четвертий фільм, собі, ба більше, своїй сім’ї. Цей фільм «Фабельмани», а режисер Стівен Спілберг.
Історія про юнака з єврейської родини, оточеного любов`ю інженера-електрика і піаністки, який захопився світом великого екрану і вирішив присвятити своє життя кіно всупереч бажанням близьких, цілком могла би називатися «Спілберги», і цілком заслужено отримати «Оскара».
—
/«Фабельмани»/
—
Менше з тим, «Оскара» в номінації Найкращий фільм Спілберг не отримав, а задовольнився двома Золотими глобусами. Втім, щодо нагород, Спілберг володар чотирьох премій «Оскар»: першу статуетку здобув за внесок у розвиток продюсерської справи в США, другу і третю – за режисуру і продюсування стрічки «Список Шиндлера», а четвертий «Оскар» — за фільм «Врятувати рядового Райана». Режисер стверджує, що тема Голокосту хвилювала його завжди і що саме історія Бабиного Яру свого часу наштовхнула його на ідею зняти «Список Шиндлера». У 2006 році Спілбергу пощастило побувати у Києві. Режисер добре пам’ятає, як зійшов із трапу літака і сказав: «Я вдома», а першим місцем, куди він тоді попрямував, був Бабин Яр.
Батьком Стівена є відомий в Америці інженер, електрик та винахідник Арнольд Меер Спілберг, батьки якого були євреями та вихідцями з українських земель. Діда з боку батька звали Шмуель Шпільберг, лише потім його ім’я змінили на американський лад. Бабусю звали Рівка Чечик, вона народилась у селі Судилків. Судилків — одне із стародавніх сіл на території сучасного Шепетівського району. Перша письмова згадка про нього зустрічається в документах за 1543 рік.
Відстань від Шепетівки до Судилкова трохи менше ніж від Вифлеєма до Єрусалиму. Згодом бабуся і дідусь Стівена перебралися до Кам’янця-Подільського. Звідти ж у 1906 році емігрували в США. Дід Стівена з боку матері Файвл (Філіп) Познер емігрував з Одеси.
—
/Біля_Будинку_культури_в_с._Судилків/
—
З віком режисеру доводилося ставити собі питання — хто він: єврей, українець чи американець? А можливо, все й одразу? Ось що він сам говорить із цього приводу: «У дитинстві та юності — вдома поряд з дідусем та бабусею — я відчував себе євреєм. Але довгі роки я не розповідав про своє єврейське коріння. Коли мені ставили запитання про моє єврейське походження, я, звичайно ж, говорив правду, але сам про це ніколи не говорив першим. І так тривало досить довго, доки я не влився до спільноти, де було дуже багато євреїв. Смішно сказати, цією спільнотою був Голлівуд».
Природньо, що «Врятувати рядового Райана» найбільш адекватний для нас фільм щодо сьогоденних подій. Менше з тим, я пишу цей текст 28 квітня, в цей день у 1908 році народився Оскар Шиндлер, німецький бізнесмен, який врятував 1100 євреїв з концтабору Аушвіц під час Другої світової війни.
24 квітня в Ізраїлі відзначається Йом га-Шоа —День Катастрофи і героїзму євреїв. Йом га-Шоа, або День Голокосту — національний день пам’яті, який відзначається в Ізраїлі як день ушанування близько шести мільйонів євреїв, знищених під час Голокосту в результаті дій Третього Рейху та його союзників.
26 квітня 2023 року святкова дата — 75 років від дня проголошення Держави Ізраїль. Такий збіг обставин змушує мене сказати більше саме про «Список Шиндлера».
—
—
Леопольд Пфефферберг приватний підприємець з міста Лос-Анжелес. Томас Кеннелі – письменник з Австралії. У жовтні 1980 Томас Кеннелі приїхав в Лос-Анджелес, на презентацію своєї книги. Після презентації Томас гуляв містом і шукав собі новий портфель. Так він опинився у крамниці Польдека. Леопольд (Польдек) Пфефферберг емігрував до США в 1948 і довгі роки безуспішно намагався розповісти історію свого рятівника Оскара Шиндлера широкої громадськості, через книги і кіно, В 1951 році Пфефферберг вийшов на культового режисера Фріца Ланга і вмовив того зняти фільм про Оскара Шиндлера, але нічого не вийшло. Найбільше, чого вдалося досягти – це випуск в Німеччині документального фільму, вже після смерті Оскара.
Та цього разу Леопольду Пфефферберг вдалося зацікавити Кеннелі історією, яку він намагався розповісти світові останні тридцять п’ять років. У Леопольда були документи про Оскара Шиндлера, які йому вдалося зберегти після смерті Оскара в 1974 році. Томас Кеннелі зацікавився історією порятунку євреїв Кракова, і після повернення до Австралії, міг тільки і думати про тему своєї майбутньої книги. Робота над «Списком Шиндлера» зайняла півтора року.
Продюсер Сід Шейнберг, набуваючи права на екранізацію відразу після виходу роману, розраховував на Стівена Спілберга. Однак проект ледь не дістався Мартіну Скорсезе. В останній момент Скорсезе відчув, що краще цей фільм зняти режисерові-єврею. Він віддав проект Спілбергу, а натомість отримав «Мис страху».
Спілберг принципово відмовився від гонорару за фільм.
—
/Ліам Ніссон та Стівен Спілберг 1993 р. Universal Pictures/
—
Філіп Мазурчак, дослідник з Університету Джорджа Вашингтона, вважає одностороннім зображення всіх поляків-християн нацистськими посіпаками і антисемітами. Такий погляд, на його думку, не відповідає фактам. Польща займає перше місце по числу визнаних «Яд Вашемом» Праведників народів світу. У таких країнах, як Бельгія, Нідерланди, Франція в роки окупації врятувалося значно більше число євреїв, ніж в Польщі, але євреї в Західній Європі були значно більш асимільовані і нацисти проводили в цих країнах м’яку окупаційну політику, а це полегшувало можливість врятуватися.
«Презирливий докір, в устах радянських «мистецтвознавців у джинсах» перетворився в нахабний епатаж, який не приховує« більшовицьку прямоту» авторів статей про «рулонах геноциду». Незважаючи на показну ненависть до «совка», вони всі народилися і виросли з будьонівкою на голові, до сих пір не позбавилися від улюбленої з дитинства думки про геройство в ім’я високої мети, заради спільної перемоги, для блага людей. Стрічка Спілберга – про цінності кожного життя, незамінності окремої людини, а тим більше – цілого народу, про невигубному прагненні до виживання в будь-яких умовах і за всяку ціну.
Спритно торгується за єврейські душі німецький підприємець Оскар Шиндлер і саме тому він не може не викликати ненависті тих, хто звик розуміти героїзм, як безглузде принесення себе в жертву – «грудьми на амбразуру», «смертю смерть подолав», «мертві сорому не мають», «помремо, але не здамося» і т. д.
Однак огудники Спілберга не звернули уваги на те, що заключні епізоди «Списку Шиндлера» є, по суті,«парадом переможців». Типовий американський хеппі-енд знаменує, насправді, торжество людської та історичної справедливості. Врятовані проходять перед могилою того, хто їх визволив з концтабору. Уцілілі дорожче загиблих, хоча про них теж треба сумувати. Найголовніше – тисяча з гаком життів була вирвана з лап диявола».
—
/Ліворуч Стівен/
—
«Список Шиндлера» отримав сім премій, включаючи нагороди за фільм в цілому і за режисуру, – таким чином, особисто Спілберг як продюсер і постановник вперше став володарем навіть двох «Оскарів». «Список …» також найприбутковіший чорно-білий фільм в історії кіно і перший чорно-білий фільм, який отримав головний «Оскар», з часів «Квартири» Біллі Уайлдера.
Єдине кольорове пляма в фільмі – маленька дівчинка в червоному пальто. У цій безіменній дівчинки був свій прототип. Її звали Рома Лігоцький, і, на відміну від свого екранного двійника, вона вижила в краківському гетто і пізніше написала мемуари «Дівчинка в червоному пальто».
—
—
