—
Володимир Воля
В останній тиждень серпня на фронті відбулися події, які спровокували емоційну реакцію у суспільстві. Насамперед це сталося через повідомлення про початок масштабного контрнаступу українських сил у правобережній частині Херсонської області.
Суб’єктивна картина того, що відбувається, виникла через те, що хтось спробував попрацювати на свої політичні рейтинги (колективні та персональні), і деякі чиновники неоднозначними натяками записалися у «батьки перемоги». Якщо раптом станеться якась помітна перемога на Херсонщині.
А хтось вирішив попрацювати на кількість переглядів у своїх телеграм-каналах, у соцмережах, щоби просто заробити грошей. Ви бачили в деяких каналах рекламу, що, мовляв, почалося визволення Херсона, і що саме у цих каналах буде оперативна та докладна інформація про хід визволення.
І ті, хто працював на рейтинги, і ті, хто працював на перегляди з грошима – всі вони заради досягнення своїх результатів, як завжди, вирішили пограти з емоціями та очікуваннями людей.
У результаті вийшло так, що люди спочатку отримали дуже довгоочікувану «цукерку» у вигляді «початку визволення Херсона», яку відразу відібрали з уже традиційним формулюванням «Ви не так все зрозуміли». Використана один раз така формулювання стає причиною одиничного розчарування. А коли це формулювання використовують кілька разів, то воно стає символом хронічного обману і неоднозначні за змістом натяки починають сприйматися як інструменти шахрайства.
Хто б не грав емоціями людей, він руйнує їхню надію та віру в початок розвороту війни з оборони на вигнання ворога. У результаті це все перетворюється на недовіру саме до керівництва України. Тому що ошуканцем сподівань почнуть вважати саме владу, а не тих, хто маніпулює емоціями. Тому що не від них, а від влади очікують на звільнення окупованих територій, – на звільнення, якого немає. Це гірше, ніж просто відсутність довіри до влади. Це один із факторів і, можливо, головний шлях до дестабілізації та революції.
Обмеження на висвітлення подій на фронтах – правильне рішення. Одне із необхідних правильних рішень.
—